Залізнична станція Мена — історія

Так у нас репортерів ведеться: перед тим, як відправитись у службове відрядження, вивчаєш карту місцевості, де належить працювати. Незадовго до від’їзду на станцію Мена (Конотопська дирекція залізничних перевезень) роздивлявся не лише «паралелі та меридіани». Цікавила й назва населеного пункту. Звідки вона пішла?! Екскурсоводи із Чернігова запевняли: вся справа у тому, що колись у цих місцях мешкали міняли (по-сучасному, чейнджер, той, що розмінює валюту). Можливо, ця версія має право на існування, якщо брати до уваги той факт, що у цих місцях із розвитком товарно-грошових відносин промисловий характер здобуває городництво, особливо тютюнництво.


Колектив станції Мена сьогодні – старший електромеханік Конотопської дистанції сигналізації та зв’язку Олександр КУЦЕНКО,
квитковий касир Людмила ТОВСТОНОГ, станційний працівник Ольга СМІЛІНГІС, комерційний агент Тетяна ДРАГУН,
начальник станції Мена Юрій ПИЛИПЕНКО, черговий по станції Андрій ДРАГУН, складач поїздів Володимир БОЛВА,
комерційний агент Олександр МАЛИШ.
 

 


Колектив станції Мена 100 років тому.

У 80-х роках XVIII в. у Мені відбувалися: щотижневі базари й двічі в рік ярмарки, на які із Сосниці, Ніжина, Чернігова, Стародуба й багатьох інших міст привозили шкіру, дьоготь, сіль, рибу, залізо. Сюди часто приїжджали із Прилуцького, Лубенського й Ніжинського козацьких полків, торгували великим та малим крамом, починаючи від возів і рогатої худоби й аж до тканин. Цієї ж думки начальник місцевої станції Юрій ПИЛИПЕНКО. Ми знайомились із думкою інших краєзнавців.

Деякі вважають, що назва міста походить від риби. Мень, він же меньок, він же ментуз – це налим, прісновода хижа риба сімейства тріскових. Так що, якщо перекласти назву цього чистого містечка, що на березі однойменної ріки із «давньої» на сучасну мову, то вийде Налимівськ. До речі, назва річки Мена не таке і самобутнє: існує Менка у Білорусії (столиця країни Мінськ розташована якраз на її берегах), у Росії аж дві Мени – під Вязьмою та у Карелії…

Сьогодні українська Мена – це районний центр, що розташований на перетині залізничного сполучення України з Білоруссю та сухопутного з Росією. У розмові із Ю. Пилипенком дізналися і про те, що колись Мена була сотенним містечком Чернігівського козачого полку. А це за царських часів неабиякий статус. Протягом другої половини XVII і навіть у XVIII ст. Мена користувалась Магдебурзьким правом. Саме це дозволило місту володіти певними рисами західноєвропейського міського устрою. Одним із важливих чинників – наближення до західної європейської культури.

Іще про історію. Придесення прославив уродженець Мени письменник Іван Корбачо, який присвятив історії рідного краю історичні романи, повісті, оповідання. Найвідоміший роман «Сотники» про родину менського сотника Івана Махновського та генерального писаря Малоросійської академії Андрія Безбородька. В основі твору – розповідь про те, як у середині XVIII ст. козацький сотник виступив проти, як би зараз сказали, мафії козацької старшини.

Важливу роль у житті Мени відіграла впроваджена в експлуатацію у 1873 р. Лібаво-Роменська залізниця. Містечко активніше стало втягуватися у торговий бізнес. У 70-90 рр. на станції щороку відвантажували десятки пудів тютюну. Відправляли його у бік Варшави, Риги та інші міста Прибалтики. А у країни Західної Європи, крім місцевого тютюну, вивозили худобу, пресоване сіно і т.д.

Проте від історії до сьогодення. Основні вантажі, які підправляються зі станції – ліс, зерно та картопля. Юрій Пилипенко констатує, що ще у 90-х рр. минулого століття для вивозу урожаю другого хліба українців замовлялися декілька десятків вагонів на добу. Зараз потік сільськогосподарських вантажів обмілів. Обсяги стали скорочуватися – синхронно зі згортанням вітчизняного виробництва. Це доводить , що у Менському, Сосницькому, Семенівському районах, які обслуговує станція, вирощування сільськогосподарських культур не на висоті.

Навантаження й вивантаження впали в рази. Але колектив сподівається на відродження вантажної роботи на станції. «Ми готові до більшого! – висловив загальну думку начальника станції – А чекаючи кращого майбутнього, намагаємося зберегти краще минуле – наші легенди й традиції».

Питання забезпечення навантаження – розвантаження, трудової дисципліни, виконання вимог посадових інструкцій, безпеки руху поїздів колектив станції тримає міцно, володіючи власними емоціями, не дозволяючи думати ні про що, крім роботи. Зрозуміло, що це не просто. Проходить час. Звичка до локомотивних гудків, спілкування із колегами та діловими партнерами. І неможливо представити без цього «набору» турбот ні минулого, ні майбутнього трудового життя. Це у будні. А у вільний час? Як у всіх, хто живе біля землі, хто кохається на розведенні квітів, диковинної городини, садівництві. Тут всі грибники, а рибалки – через одного. Риба ж у Мені різноманітна. Тут шанують ветеранів. Завдяки об’єднаному профкому станцій Конотопської дирекції залізничних перевезень 14 ветеранів станції не забуті ні в свята, ні у будні. На станції ми побували ще перед Вербною неділею. А нещодавно, зателефонувавши до Ю. Пилипенка, дізналися, що вантажна статистика йде вгору. А потече зернова річка, достигне картопелька, цифри знову у менських залізничників угору підуть. Аби врожаїлося в Україні!

Існує дохід від пасажирської діяльності. Приміром у 2013 р. дохід від продажу квитків на пасажирські перевезення склав понад 2 млн. 600 тис. грн. Непоганий дохід принесла і перша половина поточного року.

Що турбує мешканців Мени? Юрій Пилипенко та його колектив турбується через події, які відбуваються на Донбасі. Майже три місяці анитерористичної операції принесли нашій державі турботи про декілька тисяч осіб, які змушені тимчасово переміщатися з територій, де орудують терористи. І за це болить душа у залізничників Мени. Почули і такий жарт: «Путін провів антитуристичну операцію у Криму». Правда, весело від цього не стає…

Підлеглі Юрія Івановича свого часу вирішили надати посильну допомогу менському зоопарку. Цей єдиний у своєму роді зоопарк має потребу в підтримці мешканців міста і його гостей. У зв’язку із затримками виплат держказначейством цієї весни виникла проблема із забезпечення тварин харчуванням.

Після зими багато тварин були ослабленими й мали потребу в збалансованій годівлі. Крім того, багато тварин на той час були вагітними, і основне завдання працівників зоопарку – одержати здоровий приплід, що практично неможливо в даній ситуації дефіциту необхідних продуктів.

Допомога навіть у тому, щоб просто відвідати зоопарк і купити вхідний квиток! Та діти одержують масу позитива від спілкування із тваринами! Знаю, що залізничники таким чином допомагали зоопарку. Справа благородна? Немає сумнівів. Допомагають вони і людям. І слава Богу!

Віктор ЗАДВОРНОВ, Фото Олексія ЧУМАЧЕНКА та з особистого архіву Юрія ПИЛИПЕНКА
Джерело: http://swrailway.gov.ua/
Мітки: , , ,

Залишити відповідь