Як святкували Різдво в містечку Олександрівка Сосницького повіту

Ось і відшуміли Різдвяно-новорічні святки. Новий час – нові традиції. На щастя, ми маємо невеличке уявлення як відзначали ці свята. Свого часу їх записав і опублікував етнограф, священик містечка Олександрівка Сосницького повіту Чернігівської губернії (нині Корюківського району), етнограф Георгій Базилевич. До речі, отець Георгій, окрім того записав і передав Пантелеймону Кулішу, з яким певно був добре знайомий, весільні обряди з піснями.
Отож наводжу уривок з праці Георгія Базилевича, «Местечко Александровка Черниговской губернии Сосницкого уезда». – Этнографический сборник (Спб.), 1853 г., т. 1, с. 313 – 336.

«В Олександрівці також спостерігається цікавий звичай, ходити в день Різдва з зіркою; грамотні козаки роблять з паперу колообразну, подвійну зірку, так, щоби між двома частинами залишався пустий простір; на кожній половинці малюють людський образ з сяйвом і весь папір обмазують конопляним маслом; потім висушують папір, а вночі ставлять всередину її свічу, що горить, так, що образ вимальовується дуже яскраво. Цей круглий малюнок чи зірка прикріплюється до палі, так щоби вона могла рухатися чи крутитися на палі.
З такою зіркою під вікнами співають наступний псалом.

Шедше тріє цари
Ко Христу со дари;
Ірод їх пригласив, куда ідуть? – іспросив. (2, повторювати два рази)
Отвіщаша єму:
«Ідем к Рожденному»!
К Рожденному йдітє, і мині возвести те; (2)
Аз шед поклонюся,
Пред царем смірюся,
Воздам честь обичну, Цареві прилічну. (2)
Ангел к ним явився:
Де Христос родився,
Тамо іде і звізда, зде обрищете Христа! (2)
Звізда ідеть чудно,
С Востока на полудно.
Над вертепом сіяє, Христа Царя являє. (2)
Ангели віщають:
На путь наставляють:
Іним путєм йдіте, ко Іроду не йдіте. (2)
Волхви возвратившись,
Во Ирода не бивши,
Воспять возратишася, невотше трудишася, (2)
Пріщлі во страни своя,
Христа славословя,
Чають в небі жити, на віки служити. (2)
Слава же, ти, Рожденний!
В яслах положенний!
Прими, Христе! Человікі, во вічнії віки!

Співають і іншу пісню називаючи її псальмой:

Нова радость стала,
Яка не бивала,
Над вертепом звізда ясна світу возсіяла! (2)
Де Христос родився,
З Діви воплотився,
Там чоловік пеленами, пред Богом повився; (2)
До царя Давид прибиває,
На всі струни ударяє.
На всі струни ударяє, Бога вихваляє! (2)
Пастушки з ягнятком,
Перед тим дитятком
На колінцах упадають, Христа прославляють. (2)
І ми веселимся,
Христу поклонимся.
Яко Царю Рожденному, Богу небесному! (2)
Просим, о тя Царю!
Небеснєйший хвалу!
Пошли літа щасливії, сєму господарю!

Останнім словом вони вказують на того господаря, перед вікном котрого співають. А якщо господар хоче, щоб вони зайшли до нього в хату, то увійшовши в будинок співають:

Дай же, Боже, вечер добрий,
Вам Божиі люде,
Хто в сім домі пребиває,
Нехай здоров буде!
Щось вам скажуть і об’явуть,
Охотно почуйте!
Бог, Владика,
Всєго віка,
Пришов днесь к нам жити;
Архангели і ангели,
Піснь Їму воспівають,
Согри (гори) скачуть, холми пляшуть;
Ввесь світ веселиця,
Час нам радості і сладості, –
Чого нам смутицця?
Торжествуйте, ликовствуйте, весь мір – человікі!
Восхваліте, прославіте Христа во всі віки!

Олександр ЯСЕНЧУК

Мітки: , , ,

Залишити відповідь