Вояки УПА З Холмів

Історик В. Сергійчук у своєму дослідженні подав перелік з 92 чернігівців, що фігурують у реєстрі обліку вояків УПА, серед яких 33 бійці  були із селища Холми, а ще  24 – з тодішнього Холминського району, стало новим поштовхом  для роботи. 
      У дослідженні Тамари Демченко та Сергія Бутко «Український національно-визвольний рух на Чернігівщині» згадується , що  група з 20 вояків УПА,  колишніх поліцаїв Чернігівщини та Сумщини, яких німці евакуювали восени 1943 року до м. Дубно,  у травні 1944 року була  направлена з Волині  для підпільної роботи до Чернігівської та Сумської областей. Про десятьох  вояків УПА з названої групи згадував  і Степан Колінченко ( псевдо «Шуляк»). У 2003 році «холминський бандерівець» розповідав про своїх побратимів: «…чимало залишилось в УПА. Під час прочісування лісу загинув холминець Микола Єременко і 37 бандерівців. Переслідувані армійськими спецчастинами упівці ховались у селах, сховах. У червні 1944 року десять з них отримали завдання пробратися додому, в Холминський район, будити Схід, “вести агітацію за самостійну Україну”. Дійшли з труднощами. Чиясь необережність призвела до провалу групи».      Усі «ниточки» також  сходяться  і до участі холминських упівців  у найбільшому бою УПА під Гурбами у квітні 1944 року. Слава про чудеса хоробрості, проявлені  в тому бою  при розгромі  військ НКВС, була за ударною групою,  в основному, уродженців  із Чернігівської та Сумської областей.


Автор малюнка Юрко Журавель «Битва під Гурбами»

                                                               
   Щоб продовжити висвітлення боротьби холминців у лавах УПА  проти фашистів і більшовиків за самостійність України, наведу витяг зі списку вояків УПА, який був захоплений НКВС у 1944 році:

1. Авдієвський Іван (Столбинов), м. Холми, РА, піхотинець, 10.12.1943 р.

2. Бордаков Іван (Соловей), м. Холми, 10.12.1943р.

3. Ворона Дмитро (Вяткін), м. Холми, 10.12.1943р.

4. Деньчуй Іван (Обрій), м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

5. Демченко Мефодій (Крук), м. Холми, РА, 17.12.1943 р.

6. Денисенко Карпо (Борисенко), с. Рудня Холминського  району, РА, 10.12. 1943 р.

7. Яременко Мусій (Сірий), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

8. Кубрик Михайло (Вольний), м. Холми, РА, піхотинець, 10.12.1943 р.

9. Кубрак Гнат (Шаміль), м. Холми, 17.11.1943 р.

10. Калинченко Степан (Шуляк), м. Холми, РА, інженер-технік, 17.11.1943 р.

11. Ковтун Михайло (Яструб), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

12. Коробенко Ігор (Заєць), м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

13. Корж Назар (Сорока), м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

14. Кубрак Михайло (Василенко), м. Холми, 10.12.1943 р.

15. Кравченко Микола (Сорокін), м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

16. Косцюк Ігнат (Голуб), м. Холми, 10.12.1943 р.

17. Костяк Олексій (Чапаєв), с. Холомці Холминського району, 10.12.1943 р.

18. Литвин Дмитро (Зуй) м. Холми, РА, піхотинець, 10.12.1943 р.

19. Миласич Михайло (Журавель), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

20. Максименко Іван (Орел), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

21. Омельяненко Микола (Лисиця), м. Холми, 10.12.1943 р.

22. Ононченко Афанасій (Високий), м. Холми, РА, 17.12.1943 р.

23. Сидорець Іван (Юрок), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

24. Самоленко Петро (Голуб), м. Холми, 17.11.1943 р.

25. Тарагон Кирило (Кітіфіренко), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.

26. Турасакін Яким (Разін), м. Холми, 17.11.1943 р.

27. Травченко Архип (Зеленський) м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

28. Шендра Олександр (Матрос), м. Холми, 10.12.1943 р.

29. Щербак Павло (Зелічка), м. Холми, РА, 10.12.1943 р.

30. Щербак Прокоп (Соловей), м. Холми, 10.12.1943 р.

31. Яременко Іван (Дунай), м. Холми, РА, артилерист, 17.11.1943 р.

32. Яременко Олександр (Плисака), м. Холми, 10.12.1943 р.

33. Яременко Микола (Карась), м. Холми, РА, 17.11.1943 р.
Холминський район:
1. Івахінка Микола (Око), с. Камка Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

2. Висоцький Марко (Скрипка), с. Камка Холминського району, 10.12.1943р.

3. Малашенко Григорій (Зозуля), с. Камка Холминського району, 10.12.1943 р.

4. Ткачов Афанасій (Соловей), с. Камка Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

5. Євтушенко Федір (Красний), с.Радомка Холминського району, РА, піхотинець. 16.12.1943 р.

6. Алексієнко Яків (Алексіїв), с. Радомка Холминського району, РА, моточастина, 10.12.1943р.

7. Алексієнко Петро (Правда), с. Радомка Холминського району, 10.12.1943р.

8. Каток Степан (Катовський), с. Радомка Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

9. Горбач Іван (Литвин), с. Радомка Холминського району, РА, сапер, 10.12.1943р.

10. Хоменко Іван (Золотаренко), с. Радомка Холминського району. 10.12.1943 р.

11. Кожедуб Іван (Наливайко), с. Радомка Холминського району, 10.12.1943 р.

12. Куліда Василь (Боцман), с. Радомка Холминського району, РА, 8.12.1943 р.

13. Шевчик Степан (Синиця), с. Радомка Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

14. Шамера Пилип (Махно), с. Радомка Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

15. Ворона Василь (Ворон), с. Погорільці Холминського району, 20.11.1943р.

16. Жовтий Григорій (Угадай), с. Погорільці Холминського району, 10.12.1943 р.

17. Іщенко Григорій (Нечай), с. Погорільці Холминського району, РА.

18. Хвесюра Данило (Зозуля), с. Погорільці Холминського району, РА, 20.11.1943 р.

19. Горн Павло (Голуб), с.Перелівка (Перелюб – В.С.) Холминського району, РА,10.12.1943 р.

20. Кривоший Іван (Кривда), с. Перелюб Холминського району, 10.12.1943 р.

21. Кривоший Микола (Сокіл), с. Перелюб, РА, 10.12.1943 р.

22. Макаренко Іван (Ілляшенко), с. Перелюб Холминського району, 10.12.1943 р.

23. Петренко Ігор (Молотов), с. Перелюб Холминського району, РА, 10.12.1943 р.

24. Ткачинський Тимофій (Півень), с. Олійники Холминського району, 17.11.1943 р.
       Список надруковано, очевидно, НКВС  із рукописного тексту. У відомих нам прізвищах змінені літери, але на даний час цей список залишимо без виправлень. Після висвітленого вище перейду до того, як же розвивалися події з тієї осені 1943-го.      

Коли у серпні 1943 року війська Червоної Армії підходили до Холмів,  ті, хто служив у складі місцевої поліції, розуміли, яка доля чекає на них. І ті, хто пішов у поліцію через ненависть до комуністичного режиму, і ті, хто пішов, щоб врятувати рідних, або від безвиході чітко розуміли, що комісари розбиратися не будуть. Тут можна привести слова холминця Степана Колінченка: « Хоча на  наших руках не було крові, сподіватися на прощення від Сталіна – все одно, що повіситися на кінській волосині. Залишили родини й поїхали обозом на Захід».    

На Рівненщині, під містом Дубно обози зупинилися  на перепочинок. Цей час і став для багатьох часом вибору. Ті, хто розумів, що Сталін і Гітлер  – найбільші у світі підлюки, почули про те, що тут люди воюють за самостійність України. Що «банди бандерівців», про яких вони чули на Чернігівщині, – це формування вояків УПА,  які воюють проти німців і більшовиків за вільну, самостійну Україну. Не можна сказати, що всі, але більшість з цієї частини колишніх  поліцаїв свідомо зробила вибір стати до лав УПА.Під  Дубно, в районі, де зупинилися холминські поліцаї, діяло військове об’єднання Української Повстанської Армії «Богун».  Наведу  витяги з огляду подій  терену ВО «Богун» УПА  за час від 20.11 по 30.11.1943 року:        

« … З дня 19.11 на 20.11 через Уїздці, р-н Здолбунів, переїжджав обоз, який нараховував 400 осіб та лишився на нічліг. Це люди з Сумської області (третя частина була жінок та дітей, шуцмани та німецькі урядовці, які втікають від совітів), вони їхали до Дубна. Казали, що партизани їм не страшні (авт. мається про бандерівців), коли хочуть зброю — то нехай беруть. Питали, які то є бандерівці, що хотять самостійної України, та чому перекопані шляхи та дороги.       

…Шеф Млинівської СБ Калина договорився з 6-ма шуцманами зі Сходу, щоби перейшли зі зброєю до нас. Умовилися на вечір передати зброю та перейти. Батальйонці вивезли 4 гармати та коло 20 кулеметів, на знак випустили ракету, але від наших ніхто не показався. В результаті цього німаки роззброїли та арештували 70 українських шуцманів зі Сходу.       

 …В Корець прибуло зі Сходу багато німецького війська, які відступають зі Сходу. Настрій дуже поганий. Українська поліція і частинно козаки питають за українських повстанців. Багато з них зі зброєю переходить до УПА.       

….Українські шуцмани зі Сходу в Межиріцькому районі, знайшовши зв’язки з нашими повстанцями, добровільно зі зброєю перейшли до УПА в числі 27 осіб.       

…17.11.43 р. В с. Гаївку [Ганнівка] Корецького р-ну приїжджали грабувати німці, між ними були і козаки, з яких два зголосилося до УПА. Того ж дня біля 25 осіб української поліції з доброю зброєю перейшли до УПА».Із політичних звітів УПА: « Під кінець місяця центром зацікавлення усіх відділів, боївок, селян з дерев’яшками-дубинами стає асфальт і дооколичні пришосейні села. Тут здобувається зброя. Різним способом, а найчастіше договорами при помочі горілки, переводиться роззброювання фольксдойчів та шуцманів. Більшість українці з Чернігівщини. Ненавидять німців, а ще більше бояться більшовиків. Виявляють охоту воювати, просять дозволу лишитися із зброєю в рядах УПА. Створено пропагандивні 3 чоти, розміщено понад асфальтом для покращання роботи. Решту розділено по селах. Для нас реальна користь − зброя і підірвання сили ворога в запіллі. Та може бути й на майбутнє, бо 350 повівши серед них належну політвиховну роботу і приєднавши до себе хоч 30%, можемо кинути їх до роботи після приходу червоних у їх матірні терени».

Фольксдойче (від нім. Volksdeutsche — етнічні німці) — загальна назва німецьких національних меншин у Європі напередодні та в роки Другої світової війни 1939—1945рр.Шуцманшафт (шутцманшафт нім. Schutzmannschaft), скор. Шума (нім. Schuma), Schutz — захист, Mannschaft — команда) — «охоронні команди», особливі підрозділи, спочатку у складі допоміжної поліції Третього рейху на окупованих територіях у роки Другої світової війни.

Хочу  зазначити, що згодом, коли Червона Армія прийшла на Рівненщину, НКВС розпочали масові військові операції по знищенню повстанських формувань. Зі слів Степана Колінченка, командування УПА наказало воякам  здати зброю на зберігання і поселитися в лісі у схроні. «Було там душ сто,сиділи шість тижнів, доки поряд ішов бій за річку: то червоні її завоюють, то німці», – розповідав упівець. Після проходу Червоної Армії ті, хто були розквартировані по криївках, мали за сигналом зібратися по підрозділах і чекати вказівок. Більшість згодом продовжила боротьбу в УПА, але частина вирішила піти своїм шляхом. Як говорив Степан Колінченко, « не те, що не вірили «бандерівцям», але ж вистояти проти Червоної Армії було неможливо, підкорилися силі». Вирішили піти на фронт. Записалися  до армії, як місцеві жителі. Та не там то було. НКВС робив свою справу вміло… Далі – одним штрафбат, іншим – табори у Сибіру. Саме ті покази на допитах слідчих НКВС, які стали сьогодні доступними з архівів СБУ, і розкрили історію боротьби «холминських бандерівців» у лавах УПА куреня «Докса».      

Повертаючись до наведених витягів з огляду подій  терену ВО «Богун»  за час від 20.11 по 30.11.1943 року, у складі якого був курінь «Докса», зазначено, що шуцманів із сходу набирав до УПА шеф Млинівської СБ Калина. Про сотенного Калину згадується і у свідченнях Назара Корха на допиті НКВС. «Холминський бандерівець», за термінологією чекістів – член «банди Докса» свідчив:        «У цьому селі нам стали розповідати про бандерівців і що вони борються за самостійну Україну. Після цього нас викликали до сотенного Калини і його помічника Кушніра, котрий запропонував вступити в УПА… і розповів при цьому про мету і завдання УПА, що вона бореться проти німців і більшовиків за самостійність України. Я та інші жандарми дали згоду і були записані в УПА. Тут мені дали псевдонім “Сорока”.»       

Таким чином, з наведених фактів, розповідей  і списку вояків УПА, який був захоплений НКВС у 1944 році стає цілком відомо, що холминці під Дубно в 1943 році стали вояками куреня «Докса» УПА. Новачки-східняки, які нічого не чули про вільну Україну, штудіювали «націоналістичну літературу». Їм читали лекції. Щодня холминці займалися стройовою, бойовою підготовкою, охороняли села. Згодом склали присягу, “зміст якої зводився до того, щоб бути вірним Україні і нещадно боротися проти німців і більшовиків”.  Разів п’ять – шість брали участь у боях з гітлерівськими військами. При захопленні німецького штабу одного холминця було поранено. Під час прочісування лісу військами НКВС загинув холминець Микола Єременко.        


Фото Семен Костюк “Докс”

Подальша боротьба холминських упівців під командуванням Семена Панасовича Котика (псевдо «Докс»), продовжилася в районі Гурбенських лісів. У квітні 1944 р. більшовики згуртували на відтинку Шепетівка – Рівне – Збараж  великі сили своїх військ і в безустанних боях з поодинокими відділами УПА замкнули в “котлі” Гурбенських лісів близько 5000 вояків.      У наступ проти тих частин УПА більшовицьке командування кинуло 5 бригад НКВС, силою 30000 бійців з гарматами, танками і літаками. Курінь «Докса» 21 – 24 квітня 1944 року тримав оборону на  лінії Обгів – Мощаниця – Чернява – Святе, а потім був на чолі прориву з Гурбенського мішка в Дерманський ліс.У травні 1944 року «Докс» рейдував з боями у Славутському районі Кам’янець-Подільської (Хмельницької) області. 13 травня 1944 року у Славутському лісі курінь «Докса» зазнав тяжких втрат від військ НКВС.  

  Сотник УПА – Південь ( з 24 квітня 1945 року)  Семен Панасович Котик ( «Докс») загинув біля села Гурби 16 грудня 1945 року.       З

азначалося, що у бою під Гурбами у травні 1944 року  УПА  втратила не більше 100 людей, а вбили повстанці 900 радянських солдатів і ще стільки ж поранили.        

Повертаючись до одного з найбільших боїв УПА з військами НКВС під Гурбами, стає явним, що східняки-холминці були в тому бою. Серед загиблих патріотів, за свідченнями очевидців, був упівець на псевдо «Калина». Саме «Калина», за словами Назара Корха , набирав холминців до складу куреня «Докса». У описі бою між УПА та НКВС під Гурбами в Бущанському прориві майор Косенко13 травня 1945 року зазначає: «Командир, довідавшись , що у Бущі є 80 – 100 більшовиків і танки, доручив ударній групі командира Бувалого прочистити шлях. Ударна група була під командою старшого лейтенанта Кузьмича зорганізована не так давно, але слава про неї серед наших бійців і цивільного населення розійшлася досить широко. Складалася  вона із бійців Чернігівської і Сумської областей. Під оглядом військовим стояла досить високо ,– майже всі були учасниками совєтсько-німецької війни, старі вояки УПА».


Копія оригінальної мапи-схеми Бущанського прориву, виконана штабними працівниками УПА-Південь. 1944 рік.   

   У спогадах Степана Колінченка розповідається, що у червні 1944 року, тобто вже після бою під Гурбами, десять холминців отримали завдання пробратися додому, в Холминський район, “ будити Схід”, “вести агітацію за самостійну Україну”. Упівець згадує, що вони дійшли з труднощами до Холмів, але  чиясь необережність призвела до провалу групи.Також восени 1944 року під керівництвом «Баті» з Рівненщини на Схід вирушила група з 50 осіб. Складалася вона з уродженців Чернігівщини та інших областей. Відомо, що частина групи дійшла на Сумщину, і саме через  Єлінські ліси, які досконало знали лише наші земляки.      

На сьогодні про  холминських вояків УПА, зазначених у списку, ми знаємо лише крихти. Відомо лише, що в одному з боїв загинув Микола Єременко. Назар Корх потрапив у штрафну роту. Після поранення під Вільно (Вільнюс), а згодом Кенігсбергом війна для нього закінчилася. Павло Щербак потрапив у полон до німців. Три місяці його тримали у в’язниці  Львова, потім – у Перемишлі, Пистоварці. В’язня звільнила Червона Армія. І він ще встиг повоювати у її лавах в останніх боях проти гітлерівців. На тих,  кому вдалося вернутися живим із штрафбатів, чекали в’язниці, табори, 10 – 25-річне спокутування своїх та чужих гріхів. Намір  Степана Колінченка продовжити боротьбу проти фашистів у лавах «червоних»  обернувся  ув’язненням  у табір під Подольськ, потім – у шахту Донбасу. У 1946 році засудили на 10 років, з яких 4 роки  пиляв ліс на Уралі.

Джерело: http://kholmy.blogspot.com/2017/02/blog-post_28.html

Мітки: , , , , , , ,

Залишити відповідь