Уродженець Менщини Григорій Гайовий — жертва комуністичних репресій

  • 21 травня щорічний національний пам’ятний день в Україні — День пам’яті жертв політичних репресій.

Сьогодні згадаймо нашого земляка Григо́рія Ти́товича Гайового, шістидесятника, політвязня, поета та гумориста.
Григорій Гайовий народився 4 лютого 1937 року в с. Степанівка Менського району Чернігівської області, розповідає Енциклопедичний довідник „Рух опору в Україні: 1960–1990” (Київ: Смолоскип).

1955 року закінчив середню школу у м. Макіївка, вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. 1957 року під час журналістської практики в редакції міської газети «Макеевский рабочий» «не виконав доручення» (відмовися писати про т. зв. «антипартизанську групу» назвавши все партизанське керівництво однією бандою), критично висловлювався про Маркса, Белінського й сучасних ідеологів, за це його виключено з університету. Попрацювавши майже рік у багатотиражці Львівсько-Волинського вугільного басейну відновився в університеті, по закінченні якого був направлений у Луганську область в газету «Молода гвардія». За доносами сексота, який прочитав щоденникові записи Гайового, дорожні нотатки і анекдоти про Хрущова, записані після мандрів по Україні та Росії, його заарештували та звинуватили в «антирадянській діяльності», а 20.06.1962 Луганський обласний суд засудив його за ст. ст. 62 ч. 1 і 64 КК УРСР до 5 років ув’язнення в таборах судового режиму. Карався 5 років у таборі № 7 (Сосновка, Мордовія), потім на ст. Потьма в таборі № 11 «Дубровлагу», Мордовія. Прцював на різних роботах у таборному деревообробному комбінаті. Познайомився з повстанцями М. Сорокою, Д. Шумуком, політв’язнями Л. Лукяненком, Ю. Литвином, О. Тихим, братами Горинями та ін.. На клаптиках паперу продовжував писати, зокрема вивіз звідти повість «Зірвані квіти» й сатиричні вірші з циклу «Мордовські мотиви».

Звільнившись, майже 20 років не мав можливості працювати за фахом журналіста, ані на «ітеерівській» посаді, а на робітничу не приймали, мотивуючи тим, що мав вищу освіту. Висіла загроза виселення з Києва за звинуваченням у «дармоїдстві». Працював сезонним різноробочим, вантажником, кочегаром.

У часи «гласності» й «перебудови» почав публікувати в неформальній, а згодом і в іншій пресі вірші, публіцистичні статті. Працюючи в журналі «Пам’ятки України», редаґував книжку Л.Лук’яненка «Вірую в Бога і в Україну», написав до неї передмову. Редаґував його книжку «На землі Кленового Листка» (видана 1998 і 2002).

Був членом проводу Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, з 1999 р. член Національної Спілки Письменників України.

У 2000–2004 рр. — заступник голови Київської організації НСПУ, нині очолює творче об’єднання сатириків та гумористів цієї організації.

БАЛАДИ, ДУМИ Й ІНВЕКТИВИ
ІЗ ЦИКЛУ „МОРДОВСЬКІ МОТИВИ”

За дротами – туман

Я недоленьку – мачуху злу
Проклинатиму сам.
За дротами й парканами – луг
І туман, і роса…
За дротами й туманами – ліс
І дорога, й ріка,
А навколо, мов гадь, обвились
І дроти, і паркан.

Я недолю – підступну змію –
Прокляну й задушу.
За дротами й туманом, в гаю,
Де березовий шум,
За дротами, де щебіт пташок,
Де медунка цвіте,
Може б, щастя своє я знайшов –
Непідкупне й просте…

Та недоля – підступна і зла –
Напускає ману.
Он туманом вона поповзла
В широчінь росяну.
Виїсть очі туман та роса,
Поки світ та зоря.
За дротами й парканами – сад.
То примара моя.
Бутафорія

Дув суховій в трубу –
Тріскалась мідь труби.
Хтось наказав рабу:
„Роботів нароби!”.

Гув по долині гук.
Ліс відбивав луну.
Я проклинав нудьгу –
Долю я прокляну.

Плачу Десною сліз
В сірій імлі століть:
Дулю б я вам підніс –
Нюхайте і соліть!..

(«Б’ю на сполох!», с. 46-47)

Регіт сліз

Не на зрілість екзамен,
А прокляття від Бога:
Реготати сльозами,
Вилить піснею стогін…

По тернистому полю
Я пройшов у покуті
Від пекучого болю
До жорстокої люті.

Та цього малувато –
Щоб добитися зрушень,
Треба в душі плювати
І топтатись по душах…

Хоч шляхи наші різні,
Та однакове лихо:
Простогнав свою пісню –
І заплакав од сміху…

Мітки: , , , , , , , ,

Залишити відповідь