У нинішній Росії говорили українською

– Чия земля?
– Калитчина.

Діалог із відомої української трагікомедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» чітко ілюструє людську натуру, що завжди прагне перекроїти все на свою користь. Адже земля, територія зокрема, — завжди ознака статусності та причина конфліктів.

Уже 4 рік самоназваний«брат» України хоче відірвати шматок, що ніколи йому не належав. При цьому віддавати власні борги точно не збирається. Мова, звичайно, про Стародубські землі, частину Чернігово-Сіверщини.

Як відомо, у 1871 році було чи не вперше видано карту українських етнічних земель у тих кордонах, які згодом, на початку ХХ століття, стануть приблизним орієнтиром для українських політиків-самостійників.Це так звана «Карта южно-русскихнаречий и говоров», складена, як на ній зазначено, «за вказівкою Павла Чубинського та Костянтина Михальчука приватним землеміром Маржецьким». Попри таку начебто непромовисту назву, цей обрис чітко дав визначення кордонам російського панування в Україні.

Остаточно підтвердили це дослідження результати першого Всеросійського перепису населення 1897 року. Імперська столиця дала організаторам перепису завдання встановити серед іншого – й мовні особливості населення різних регіонів імперії. Завдяки цій необачності в руках українців появився дуже вагомий аргумент та інструмент для відродження державницьких прагнень.

Адже саме етнографічні карти, які згодом визнав увесь Західний світ, продемонстрували безсумнівний факт: українці — одна з найбільших націй Європи. Ареал її заселення величезний.

Стало зрозуміло: така велика країна має право на свою державність у разі розпаду імперії. Це не могло не насторожити імперію і не стимулювати її боротися з «малоруським говором».

Особливо наполегливо, як і зараз, діяли у прикордонні. Під прицілом була і Чернігово-Сіверська земля, зокрема – Стародуб.

Iсторично Стародубщина, яку зараз відносять до російської Брянщини, — складова частина Чернiгово-Сiверськоїземлi. Стародуб засновано 1096 року. Наприкiнцi XII столiття ця земля була пiдпорядкована Чернiгову, та встигла, однак, сформувати свiй геральдичний знак iз зображенням кряжистого дуба.

Потiм тут було Стародубське удiльнекнязiвство, навала монголо-татарiв, входження до складу Великого князiвства Литовського, влада Московської держави, i в 1522 р. було лiквiдоване. З 1663-го тут була територiя Стародубського козацького полку, а Новгород-Сiверський був лише сотенним мiстом Стародубського полку.

Читати також: «Стародуб: чернігівські землі, що досі культурно тяжіють до України»http://cntime.cn.ua/…/22239-starodubchernihivskizemlishchod…

З другої половини XVII столiттямiстоСтародуб стало ледь не найбiльшим ринком для українських товарiв. На два великі щорiчні ярмарки товари привозилися також iз Москви, Риги, Петербурга й Астраханi.
А мовою спілкування тут надовго був схiднополiський (лiвобережнополiський) говiр — архаїчний дiалектпiвнiчного говору.

За переписом 1926 року, у Стародубськiйокрузi було 57726 українцiв, у Новозибкiвськiй — 24863, Клинцiвськiй — 15837.

Ученiвiдзначаютьнеправдивiсть цих даних у бiк зменшення кількості українцiв. Втім на переписі 63 роки по тому «змахлювали» ще більше: уБрянськiйобластiРосiї українцями записалися лише 27122 особи — майже на 100 000 менше! Але й із тих менше половини (46,9 %) визнали українську мову своєю рідною, що знову ж таки є неабияким фактором роздратування Росії.

Сьогоднi в мiсцевому музеї, за свiдченнямчернігівського журналiстаСергiя Павленка, немає навiть окремої експозицiї про козацькi часи Стародуба.Хоча ще на початку 50-х рокiв у глухих селах краю були хати з проржавiлими табличками зеленого кольору “Козакъ”. Зрозумiло ж, що не росiйський.
Відтак, це дає підстави робити висновок — мовчать, бояться.

Тож як діяти Україні? Звичайно, не можноуподоблюватись агресору і збройно приєднувати території у ХХІ столітті.

Більше про варіанти повернення Стародубщини – у матеріалі «Сіверські землі, які Україна втратила через більшовиків: чи є шанс повернути?»http://cntime.cn.ua/…/22355-siverskizemliiakiukrainavtratyl

Джерело: https://www.facebook.com/kmgo.sich/

Мітки: ,

Залишити відповідь