У 1947 р. радянська влада повернула закон «про п’ять колосків»

Ще не встигли відгриміти останні залпи Другої світової війни, як сталінський режим відновив на звільнених землях рабську працю селян в колгоспах.

Посуха 1946 р. й захмарні плани хлібозаготівель призвели до катастрофи – Україну знову охопив штучний голод. При цьому планові показники ще й збільшили (з 340 млн пудів зерна до майже 373-х), а коли перший секретар ЦК КП(б) М. Хрущов наважився просити Сталіна про зменшення завдань, то миттєво отримав догану і позбувся посади. Його змінив сумнозвісний Лазар Каганович.

Голодування охопило насамперед південні й східні області, всього ж жертвами чергового голодомору стали майже 1 млн. українців. Вже традиційно у розпал голодування влада, замість допомоги змученому народові, розпочала війну проти голодних селян.

Ще в березні 1947-го за ініціативою А. Жданова була створена комісія, яка працювала над посиленням кримінального покарання за крадіжки державного майна. Її діяльність завершилася Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 р. «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна». По суті, відновлювалася дія зловісного закону від 7 серпня 1932 р., відомого як «закон про п’ять колосків».

За цим Указом було засуджено кілька тисяч чоловік. Газети рясніли оголошеннями на кшталт:

«Гр-ка Чернеча Д.А., с. Талалаївка, Ніжинського району, затримана колгоспною вартою з колосками в кількості 2 кгр., які вона нарізала на полі, що належить колгоспу «Червоний партизан». Ніжинським нарсудом Чернеча Д.А. засуджена до 5 років поправно-трудових [так у тексті – С. Г.] таборів».

Або: «Гр. Буцулай І.Г. за крадіжку колосків в кількості 3 кгр. на полі, що належить колгоспові ім. Воровського, Малодівицького району, засуджений до 8 років поправно-трудових таборів».

Всі ці публікації у багатьох випадках починалися зі слів: «На виконання Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 4 червня…».

При цьому влада ретельно стежила, аби не трапилося будь-якої публічної згадки про голод 1946-1947 рр. Також максимально утаємничувалися відомості про експорт радянського хліба за кордон (1,7 млн тонн), якого цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті

Мітки: , , , , , , , ,

Залишити відповідь