Таємницю назви урочища Остреч відкриває Кольській півострів

895Мальовниче урочище Остреч біля Мени, завжди викликало увагу як неповторною чудовою природою так і своєю назвою, яка лунає до нас з глибини віків. З давніх-давен людність обирала для помешкання ці місця, зафіксовані поселення які мають від вже декілька тисяч років.

В чому ж унікальність цього місця? По-перше тут на невеличкому відрізку, відразу декілька річечок вливаються у річку Мена, яка робить в цій місцині зигзагоподібний поворот. Зокрема річка Сперш, хоча мало хто й знає, що існує ріка з такою назвою, її зірка закотилася під час експериментів Хрущова – нині це низка ставків, від Чапаївки до Данилівки і невеличкі струмки, що їх з’єднують; потік Остреч, що тече із хутора Веселий Поділ та невеличкий потік, що впадає в урочищі Кут, він під час весняного паводку стає річкою, про її минулу потужність нагадує річище, яке можна побачити рухаючись дорогою Мена-Данилівка. По-друге різке коливання висот, саме тут рухаючись десятки кілометрів по рівнині можна натрапити на підвищення, якого немає в радіусі 50 кілометрів, в народі його називають Лисою горою. Подібні висоти, що наприклад біля Чернігова це кратери давно згаслих вулканів. Місцевість, знов таки на відміну, від околиць поросла сосновим лісом, кажуть до появи санаторію тут можна було надибати запросто кабанів і навіть рись.  Тож і не дивно, що урочище здавна облюбували люди.

Стосовно самої назви Остреч, то подібних аналогічних назв на Чернігівщині не знайдеш, хіба що аналогічні: Остер, Любеч, тощо. Це говорить про час появи назви урочища, але аж ніяк не розшифровує. Місцеві краєзнавці розшифровують його так.

“Толкові словники В. Даля, Ушакова та інших так тлумачать значення названих слів. В. Даль ставить в один ряд слова острый — островье — остров. Ось – різка грань, гострий кінець. “Остовъ — возвышенное сухое место среди болот”. Островами називають також окремі ділянки, які виділяються чимось серед місцевості. Наприклад: невеликий ліс серед поля або ділянки хвойного лісу в середині листяного чи навпаки.

Візьмемо старе слово “стрежь” (стрежень) В. Даль пояснює це слово як “середина и самая глубина, быстрое течение реки, нередко подходяшее ближе к крутому, преглубокому берегу”. Наводиться приклад: “Тут стрежь под самый яр подошла”. Хто знає описувану місцевість, той знайде аналогію в поясненні. Еволюція слова, чергування звуків дали слово “остреч” в його сучасній вимові.

Таким чином, на нашу думку, назва Остреч походить від комплексу поняття лісистого острова, що виходив своїм кутом до річки, яка омивала його крутий берег”.

Насправді ж відповідь на загадку слід шукати за тисячі кілометрів, на півночі, на Кольському півострові. Саме тут розташовано топоніми даної моделі (р.Остречіна, оз.Остречє, луда Острецька та ін.). Вони вишиковують в ареал, який тягнеться по транзитному водно-волоковому шляху з Прісвіря до Обонежжя і далі на Поморський берег Білого моря. У Заонежжі чотири топоніма, всі в колишній Толвуйській волості: село Остречево або Остречевське на березі Остречевського (або Бездонного) озера, за яким, безумовно, і названа село, тут же поляна Остречіха, а також луда Остреч на Падмозере у села Белохіно. Судячи по ареалу моделі, вона прийшла в Заонежжя вздовж західного Обонежжя і далі по водно-волоковому шляху, який перетинав заонежській півострів у його північній частині з заходу на схід і який і зараз відомий під назвою Олонецького зимника. У словнику російських народних говірок слова «остреч, острец» серед населення, яке населяє територію колишнього Новгородського князівства зафіксовано як ті, що означають: «окуня». Отже урочище Остреч, це урочище Окуневе. звідки ж взялася назва Остреч у наших краях? Навряд чи щоби цю назву і слово переселенці перенесли із наших країв на Північ і забули тут. Скоріш вона сама прийшла до нас. І це підтверджують історики. Дамо слово відомому археологу Володимиру Коваленку:

-«Це все наслідки реформ з укріплення Руської держави князя Володимира Великого. Для контролю над нещодавно приєднаними племенами, тими ж самими сіверянами, він почав будувати нові городки на їх територіях і переселяв вірних йому людей – жителів Великого Новгорода. В ті часи за назвою їхнього міста було засновано декілька городів, що у своїй назві мали слово, що означало батьківщину вихідців – Новгород, наприклад – Новгород-Сіверський. У 1979 році я проводив розкопки у Новгороді-Сіверському, ми виявили деякі споруди та знахідки, що відносяться до часу його заснування, зокрема це було дві «копоушкі» – засоби особистої гігієни для чистки вух, вони аналогічні копоушкам виготовленим у Великому Новгороді».

Олександр Ясенчук, м. Чернігів

Мітки: , , , ,

Залишити відповідь