Повстанський рух на Чернігівщині початку 1920-х років і Роїще

В радянській історіографії Чернігівщини доби Української революції 1917-1921 рр. Роїще показане, як осередок більшовицького руху в Чернігівському повіті. Так звана «Роїська республіка» 1918 р. Тобто складається таке враження, що переважна більшість роїщан була промосковсько-більшовицька.

Але чи дійсно це було так?

Так, але трішечки не так. В середині листопада 1917 р. на Чернігівщині були проведені вибори до Установчих зборів. По Чернігівському виборчому округу було висунуто 15 списків: 1. російські соціалісти революціонери, 2. меншовики, 3. трудовики та українські соціалісти-федералісти, 4. єврейський національний виборчий комітет, 5. старообрядці, 6. селянства Мглинського повіту, 7. кадети, 8. трудове селянство, 9. більшовики, 10. українські соціалісти революціонери, 11. козлей-ціон, 12. торгово-промисловці, 13. урядові та громадські службовці, 14. земельні власники, 15. громадські діячі.

За результатами виборів по округу перші три місця зайняли: українські есери, більшовики, російські есери. І ось тут відкривається брехня радянської історіографії. Місця серед виборчих списків по роїській виборчій дільниці розподілилися геть інакше: російські есери, українські есери, громадські діячі, трудовики, більшовики. Тобто більшовики були аж на п’ятому місці. За них в Роїщі було віддано всього 16 голосів з 907! То яким же чином вже за півроку Роїще могло стати «червоним»? Та ніяким.

Так, очевидно, в Роїщі були активні прихильники більшовизму. Але, як бачимо, було їх всього кілька осіб. А існування «Роїської республіки» пов’язане не з повальною більшовизацією роїщан, а з звиклою українською пасивністю більшості населення до подій, що відбувалися в країні.

Про це свідчать наступні події.

Хоча радянській Росії вдалося утримати Чернігівщину в кінці 1919 р., але подавити спротив проти московського панування – ні. В першій половні 1920-х років на Чернігівщині діяли повстанські загони Васильченка, Гака, Галаки, Медведєва, Панченка, Рака, Хижняка, Ющенка. Ці загони навіть були озброєні кулеметами. Повстанським антимосковсько-більшовицьким рухом був охоплений і Чернігівський повіт. Але здебільшого він був поширений в придатних для ведення партизанських дій заліснених районах. Це Довжицька, Любецька, Петрушинська та Ріпкінська волості. В Петрушинській волості завдяки діяльності повстанців навіть припинили свою діяльність Комітети незаможного селянства. Найближчими до Роїща населеними пунктами де населення співчувало повстанцям були с.Свинопухи та хутори на болоті Замглай.

Проте і Халявинська волость та с.Роїще не залишалися поза дією загонів повстанців. У травні 1921 р. загоном Галаки разом із сином був вбитий колишній голова роїської земельної комісії, який в 1919 р. брав участь у відчуженні землі, незаможник с.Роїща Коробка Д.І., а у вересні 1921 р. в с.Сибереж – голова Халявинського волосного КНС.

На весні 1922 р. повстанський рух почав знову набирати сили. Почастішали напади на голів сільських виконкомів та КНС. Розповсюджувалися заклики Галаки до селян. Палили мости. Навіть здійснювали напади на загони червоноармійців. Тому Воєнні наради Петрушинської та Ріпкінської волостей навіть вирішили брати заручників, щоб вгамувати ситуацію.

В січні 1923 р. було підпалено подвір’я голови Халявинського виконкому. В кінці ж року на засіданні Чернігівської губкомісії по боротьбі з бандитизмом начальник окружної міліції та розшуку доповідав, що вже відсутні загони чисельністю 4-5 людей. Але в вересні 1924 р. був вбитий член комуни с.Коти, у жовтні спалено клуню голови КНС с.Свинопухи та вбитий секретар сільради с.В.Весі. В цілому з 1919 по 1924 р. по десяти районам Чернігівського округу було вбито 37 членів КНС.

Чи брали роїщани участь в антимосковсько-радянському повстанському русі? Очевидно що так. Адже як інакше повстанці могли знати хто, коли і що робив в селі, а головне – де він жив? Тож, швидше за все, серед повстанців були роїщани. Але, наразі, їх імена лишаються невідомі.

Олександр ЛЯШЕВ

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь