Повсталі селяни на Городнянщині: акти терору проти комуністичних органів влади

Абсолютна більшість “антирадянських повстанських справ” тридцятих років вигадана від початку і до кінця. Після недовгих, але дуже інтенсивних допитів фігуранти таких справ сповідували свою провину, отримували довгі табірні терміни або “вищу міру” і йшли в небуття. Здавалося, що за будь п’ятнадцять-двадцять років радянської влади люди були вже настільки залякані, що не могли чинити опір репресіям. Але були, були герої, які не злякалися вести проти Рад збройну боротьбу!


13 липня 1931 року двоє пастухів села Солонівка, що на українсько-білоруському прикордонні, побачили декількох озброєних чоловіків. Незнайомці знакими показали, щоб пастухи вели себе тихо і попросили хліба. Незабаром пастухи пізнали серед озброєних людей колишнього односельчанина, двадцятиоднорічного Миколу Нагорного.

Незважаючи на молодий вік, Микола Нагорний був у Солонівці людиною легендарною. Після чергового конфлікту з Радянською владою він разом з такими ж незадоволеними селянами, як і сам, організував партизанський загін і пішов у ліс. Загін Нагірного робив регулярні напади на радянських активістів і міліціонерів. ОГПУ щомісяця організовувала на партизан облави, але всі вони були безрезультатними.

Чутки по селах розносяться швидко. Коли двоє міліціонерів, які були на той момент в Солонівці, дізналися про появу Нагорного, то вирішили не вступати в перестрілку, а втекти.

Начальнику раймилиции г. Городня «О появлении бандитов в с. Солоновке»  В райаппарат ГПУ поступили сведения, что 13 июля в 3 часа дня (…) были замечены четыре вооруженных бандита, которые пошли прямо в село на улица Морозовка. Из указанных бандитов пастухами узнаны Нагорный Н. Х. и Шатило С. А. В этот момент в сельсовете находилось два милиционера Раймилиции, которым о местопребывании перечисленных бандитов в селе никто не донес. По селу ходят толки, что бандиты намерены убить 8 человек, после чего сдаться. Настоящее сообщается вам для срочного принятия необходимых оперативных мер. (…)

Ніяких “оперативних заходів” чекісти організувати не зуміли: коли озброєна опергрупа прибула до Солонівки, всі селяни негайно захворіли на склероз. Мовляв – не бачили, не чули, були зайняті господарством, і взагалі – запитайте краще у своїх міліціонерів …

Незабаром партизани зробили наліт на сільраду в селі Тупичів, де спалили всі папери, що стосуються реквізування хліба. У селі Старосілля був застрелений міліціонер. У селі Пекурівка був важко поранений комсомольський активіст, який допомагав відбирати у селян зерна.

Причина такої люті була на виду. У 1931 році, під час так званої “суцільної колективізації”, селяни мали невеликий вибір: або добровільно віддати в колгосп все майно, в тому числі і землю, і працювати там, як ті кріпаки, або селянин позбувався всього майна силами МВС і відправлявся на заслання наприклад в Архангельську область.


Був, утім, і третій варіант: взяти в руки зброю і стати, за класифікацією ГПУ, “палітбандитам”.
ИЗ ПРОТОКОЛА ДОПРОСА ОБВИНЯЕМОГО СЕМЕНЮКА ПАВЛА 1931 г. августа 29 дня (…)

ВОПРОС: Почему политбандиты Нагорный, Шатило и другие расправлялись с милиционерами и деревенским активом?

ОТВЕТ: Нагорный говорил, что мильтоны и комсомольцы гниды на теле трудового народа, что они сами хлеб не растят, а только его отбирают. (…) ВОПРОС: Что заставило вас примкнуть к политбанде?

ОТВЕТ: Я культурно обробляв землю, потом партийцы сказали, чтобы я отдавал им весь хлеб, чем очень меня и других наших сельчан обидели. Разве это справедливо, что я им должен свое отдавать? (…)

В серпня 1931 загін Нагірного вирішив знищити сільрада в рідному селі, а заодно – перестріляти всіх комуністів і міліціонерів, яких там зустрінуть. Вдалося задумане лише частково …

НАЧАЛЬНИКУ ОСОБОТДЕЛА ГПУ УССР г. Киев – г. Харьков  В дополнении к моей телефонограмме от 13 августа с. г. доношу, что после совершенного налёта на деревню Староселье (…) бандиты Шатило Степан и Нагорный Николай совершили нападение на Солоновский сельсовет, где разгромили столы и шкафы (…) Закончив с разгромом сельсовета, бандиты направились к дому учителя-активиста тов. Гречухи Александра, в котором квартирует также Председатель Солоновского сельсовета и открыли в упор стрельбу (…) На место происшествия был командирован начальник Городнянской раймилиции вместе с Уполномоченным Розыска (…) Было установлено, что Шатило Степан и Нагорный Николай скрылись (…)
Зухвалої напад на сільраду змусив ОГПУ мобілізувати всі ресурси: на допомогу чернігівським товаришам надіслали чекістів з Гомеля і Речиці. Після довгих пошуків чекісти з’ясували, що повстанці хаваюцця в урочищі Водвічи.

Решта було справою техніки
КИЕВ ОПЕРСЕКТОР ТОВ. ИВАНОВУ ДОНОШУ СОЛОНОВСКУЮ БАНДГРУППИРОВКУ ЛИКВИДИРОВАЛ ШАТИЛО ПРИ ПОИМКЕ СМЕРТЕЛЬНО РАНЕН И СКОНЧАЛСЯ НАГОРНЫЙ ВЗЯТ И ЛЕГКО РАНЕН ТОЧКА ПРИСТУПАЕМ К СЛЕДСТВИЮ ТОЧКА ПОДРОБНОСТИ ПОЧТОЙ ТОЧКА

Миколу Нагорного помістили в Чернігівську в’язницю, в одиночну камеру, де охороняли вдень і вночі. Вважалося, що втекти при такій охороні неможливо.

До Судтройки при Колегіі ДПУ м. Харків Чернігівський БПУ повідомляе, що в’язень Нагорний Микола Харитонович (…) 21 січня ц. р. питався зробіти побіг з стін БПУ, якому цього не вдалося, про що і повідомляеться до відома.

Микола Нагорний отримав десять років таборів, які і відправився відбувати на Далекий Схід. У 1936 році десятирічний термін звільнення йому змінили на дев’ятирічний. Надалі сліди його остаточно губляться.

Уладзіслаў Ахроменка, Беларускае Радыё Рацыя, архіў Службы Бяспекі Украіны Радыё Рацыя дзякуе Архіву СБ Украіны ў Чарнігаўскай вобласці за прадстаўленыя матэрыялы, архіўную справу “8779-ОФ”

Чытай больш на: http://www.racyja.com/zapisy/sprava-1931-g-antysavetskaya-partyzanka-e/

Мітки: , , , , , , , , ,

Залишити відповідь