Ніжин 1941–1943. Окупація. Частина 3. 1943 рік.

Німці в Ніжині

Німці в Ніжині

Див. також:

Ніжин. Червень–серпень 1941

Ніжин. Вересень 1941. ч.1

Ніжин. Вересень 1941. ч.2

Ніжин. Окупація. Ч. 1 Підпілля

Ніжин. Окупація. Ч. 2.Партизани

Ніжин 1941–1943. Окупація. Частина 3. 1943 рік.

Ніжин 1941–1943. Рух опору.

Ніжин. Вересень 1943 р. Ч. 1

Ніжин. Вересень 1943 р. Ч. 2

Зима 1942-1943 рр. в була не легша ніж попередня.

Микола Берковець:

Дуже важко було жити. Дуже. Ми жили – абсолютно нічого не було. Сірники, цукор, сіль, їсти, – нічого. Головне, палива не було. Топити ж нічим було. На пічці сиділи всі. Завдання для нас дітей – все з городу заховати – бадилля з картоплі, соняшники все потрібно було сховати, щоб потім було що не будь в пічку покласти. Цього явно не вистачало. Стопили свій паркан, потім мати каже – лізь на сарай, зніми щось, якусь дошку, я ліз – пиляв, рубав. Це щоб картопельки зварити.

12 січня 1943 в районі Вороніжа, де фронт тримала 2-а угорська армія під командуванням генерал-полковника  Густава Яні (Jány Gusztáv),  а південніше 4-й Альпійський корпус 8-ї італійської армії  і 24-й німецький танковий корпус (XXIV. Panzerkorps, генерал-лейтенант Мартин Вандель (Martin Wandel)) ,  був нанесений удар з Уривського плацдарму військами Воронізького і Донського фронтів Червоної Армії.

Йдуть кровопролитні бої в районі Сталінграда.

Всі ці події  призвели до великого  скупчення  в  Ніжині  поранених німецьких, мадярських,  італійських,  румунських  солдатів. Наявних шпиталів виявилося замало,  знадобилися  нові  приміщення

21 січня 1943 на  вимогу фельдкомендатури Ніжинська Управа пропонує:

відпустити народні школи м. Ніжина до 27 січня 1943 р., в зв’язку зі збільшенням приміщень для військових частин.

Шкільне майно вивозиться в інші приміщення. За два дні звільнено приміщення школи №4 на Ліцейський, шкіл на Козачій, Мигалівці та Магерках. Пізніше звільнено приміщення школи на Овдіївській, а також приміщення музичної школи.

Але у місцевого начальника в’язниці свої клопоти.  Він припоминає події дворічної давнини і пише прохання до Управи:

22 січня 1943. 

До Ніжинської міськуправи.

Прошу дозволу на розшук тюремного майна та посуди по Ліповрізький вулиці міста Ніжина, яка розібрана мешканцями зазначеної вилиці з пересильної пункту тюрми Липівріжська 2 восені 1941 р в час відступу більшовиків.

Начальник в’язниці.

Управа приймає лист до уваги і, в свою чергу, звертається:

23 січня 1943 

До Ніжинського жандармського поста.

Управління міста Ніжина просить дати дозвіл на переведення обшуку у підозрілих осіб, що мешкають по Липів-Ригській вулиці, для виявлення посуду, що належав пересильному пункту в’язниці (Л-Рігська №2) та восени 1941 р під час відступу більшовиків був розграбований деякими мешканцями Липів-Рігської вулиці.

Цей посуд зараз дуже потрібний для в’язниці

Заст. голови міста           Мінченко.

30  січня 1942  2-а угорська армія була повністю розгромлена під Вороніжем і припинила існувати.  Великі втрати понесли і італійські війська.

31 січня 1943 в Сталінграді Паулюс здався командувачу 64-ї армії генерал-лейтенанту М.С. Шумілову.

2 лютого 1943 вогонь в Сталінграді припинено.  Біля 91 000 солдат і офіцерів вермахту взято у полон.  На протязі трьох днів в Німеччині об’явлено траур. Радіостанції передають похоронну музику, зачинено ресторани, театри, кінотеатри,  розважальні заклади.

У 1943 році в Україні посилюються утиски церкви. Німецька влада побоюється зростаючого впливу церкви на населення і анті німецьких настроїв серед церковнослужителів, особливо УАПЦ.

Ще у вересні 1942 року церквам взагалі було заборонено висвячувати нових єпископів. До того часу УАПЦ мала вже 14 єпископів, Автономна православна церква — 16.

8 жовтня 1942 року  зусилля прихильників об’єднання церков  нарешті дали результат.  В Почаївській лаврі проголошено об’єднання церви  (Акт поєднання), але далеко не всі священики підтримали цей крок і, фактично, церкви залишалися роз’єднаними і між ними точилась запекла боротьба за парафії та споруди. Об’єднання церков виявилося заблокованим і з боку німецької влади, яка зовсім не була зацікавлена в цьому, оскільки УАПЦ в очах німців, перетворювалися на опозиційну організацію, що підтримувала український націоналізмом  і дії УПА.

На початку 1943  райхскомісар Кох наказав реорганізувати УАПЦ й Автономну церкву, позбавляючи їх центральної влади — голів церков і собору єпископів. Єпископів підпорядкували німецькій адміністрації генерал-комісаріатів.  Тексти проповідей у церквах повинні узгоджуватися з відділами пропаганди німецької адміністрації

20 грудня 1941 в  Німеччині вперше пройшла кампанію по збору теплих речей для солдатів. Фюрер особисто звертався до німців з проханням збирати теплі речі для Східного фронту. Але тоді ця кампанія не мала успіху. Німці не мали бажання розлучатися з речами. У додатку до наказу № 43761/41 оперативного плану Генерального штабу Німеччини йшлося:

Оскільки допомоги з батьківщини чекати не можна, то необхідно шляхом примусового обкладання населення захоплених областей, будь якими способами добувати теплий одяг.

Цього року теплі речі збирають по всім окупованим територіям,  зокрема  і по Ніжину і навколишнім селам, але не примусово. За них німецька влада розплачується спиртом.

10 лютого 1943 Управа запрошує у фельдкомендатури додатково 68.5 л спирту для осібкотрі повинні доодержати горілку за здані речі німецьким збройним силам.

11 лютого 1943 в Ніжин прибуває італійська військова частинаДля неї  вивільняється приміщення Фельдшерсько-акушерської школи. Директор школи видає Наказ:

          В зв’язку з тим, що учбове приміщення школи зайнято італійськими військовими частинами – припинити заняття в школі на перших трьох курсах на місяць до 8.III.43 року. Другі курси послати на практичні заняття по медзакладам м. Ніжина. Треті курси продовжують практику за планом.

Але, 8 березня приміщення не звільнено і заняття надалі проводяться в інших приміщеннях міста.

Зневажливе ставлення німців до своїх союзників – угорців виявляється навіть в дрібницях:

26 лютого 1943 німець Фріц, який на той час був бургомістром міста, звертається до жандармерії:

Управління м. Ніжин просить вислати жандарма на міський питомник  садівництва по Крестовоздвіженський №4 де мадьярськи частини забирають сіно і тим самим позбавляють харчування коней міського питомника, який виключно працює для потреб німецьких установ.

У лютому 1943 для ведення боротьби з партизанами зондеркоманда 4а під керуванням штурмбанфюрера СС Теодора Христенсена (Theodor Christensen) була додана начальнику поліції безпеки і СД (SD Siherheitdienst) генерального округу «Чернігів» оберфюреру СС Віллі Шмельхеру  (Willy Schmelcher).

В кінці лютого на ніжинський залізничний вузол здійснено наліт радянської авіації.

1 березня 1943 відділ освіти Управи просить

відпустити для ремонту школи, що по Козачій,  22 скла на 28 шибок, які розбиті під час бомбардування.

27 березня 1943 в місті починається епідемія тифу.  В зв’язку з цим в усіх навчальних закладах міста припиняються зайняття.

Всі  учбові заклади міста одержали листа:

До директорів шкіл.  Директорам: Медшколи, Техшколи, Дитсадок, Школа Буд. Майстрів, Школа садівництва.

Відділ Нар. Осв. при Упр. м. Ніжина пропонує Вам закрити школу з 27/ІІІ. 43 р. по 15/IV. 43 р. в зв’язку з поширенням в Ніжині епідемії тифу.

Ймовірно, фактично на той час у Ніжині були тільки поодинокі випадки захворювання тифом,  на підставі яких повідомлення про епідемію було сфальсифіковано лікарем О.П. Афоніним і фельдшером М.М. Нечай-Гуменом, учасниками ніжинського руху опору.  Карантин, що  був введений у місті, врятував молодь від мобілізації до Німеччини, нова хвиля якої на той час розпочалася в Україні.

2 Квітня 1943 в Ніжин передислокується штаб 105 угорської піхотної бригади під командуванням генерал-майора Золтана Алдя-Пап, (Álgya-Pap Zoltán).  Вона вже була відома участю в акції в Корюківці, де виконувала функції оточуючого загону,  поки загони СС знищували мешканців села.

                Довідка: Золтан Алдя-Пап (Álgya-Pap Zoltán) народився 15 березня 1895 року в Будапешті, Угорщина.  Між двома світовими війнами служив військовим аташе в Болгарії, Великобританії та США. У другу світову війну він генерал, з 1942 року командир 105 піхотної дивізії, потім командир V корпусу. В 1942 приймав участь в операціях проти партизан в Брянський і Курський областях і потім в Чернігівський області. В 1944 приймав участь в анті єврейських заходах в Закарпатті.  В кінці квітня 1945 взятий в полон. В 1947 за участь у вбивстві мирних  жителів та військовополонених був засуджений на 25 років. Від страти його врятувало те, що 26 травня 1947 Радянський Союз скасував смертну кару. Перебував у радянських таборах, у 1955 переведений до угорської в’язниці, звідки звільнений у 1956 завдяки угорському повстанню 1956 року  і емігрував за кордон, де став священиком і до 1972  перебував місіонером в Індії. Помер 16 жовтня 1987 року в Гаазі в церковному будинку престарілих.

5 травня 1943 офіційно повідомляється, що епідемію тифу в Ніжині ліквідовано.

19 травня 1943 Гітлер приймає райхсміністра Розенберга і вимагає ще більшого посилення заходів по відношенню до українців.

Витяг з записки для рейхсміністра закордонних справ від 24.05. щодо прийому фюрером рейхсміністра Розенберга 19.05.43

            … Ситуація вимагає від нас жорсткої поведінки, оскільки  ми ніколи не зможемо домогтися від українців політичного схвалення наших заходів. …

            Якби Розенберг був прав, то там де вермахт “м’яко стелить”, мають бути кращі умови і мінімум партизан. Але на ділі все навпаки! Авторитет [влади] як і в генерал-губернаторстві, знаходиться в істотній залежності від наявних поліцейських сил….

            Якщо ми в політичних питаннях почнемо “м’яко стелити”, то можливість привозити в райх робочу силу скоро зникне, так само як і вивіз в райх продовольства. Так як у нас немає товарів, за допомогою яких ми зможемо добитися від українців добровільного підвищення продуктивності, залишається лише примус…

Фюрер продовжував: “Ми підкоряємося суворому закону війни: цей закон вимагає, щоб ми отримували від України продовольство і робочу силу»…

На початку літа 1943 року на Ніжинському аеродромі базувалася німецька авіація, що діяла проти радянських військ Центрального фронту.  По даним розвідки, там знаходилось до 120 бомбардувальників Ю-87  (Junkers Ju 87) і Ю-88 (Junkers Ju 88) а також 20-25 винищувачів, що їх прикривали.  [70]

Анатолій Кравчук згадує про аеродром:

Сідали тут літаки і бувало прилітало їх дуже багато, як летять, гул здалеку було чутно.

Наприкінці травня радянська авіація завдала удару по аеродрому. За відомостями партизан, було знищено 27 літаків.

Але німці все ще не залишають надію залишитися тут надовго. В районі залізниці, біля так званого Конотопського парку, завершується будівництво двох водонапірних башт.

Водонапірна башта ніжинської залізниці, збудовано в 1943 році.

Водонапірна башта ніжинської залізниці, збудовано в 1943 році.

10 червень 1943 бургомістр Фріц вимагає від усіх співробітників Управи і підпорядкованих їм підприємств прибути на площу на мітинг. Три роки тому Італія уклала союз з Німеччиною та вступила у війну на її боці.

Це було останнє публічне зібрання мешканців з вихвалянням перемог німецької зброї. Далі німцям було вже не до мітингів.

Розпорядження бургомістра Ніжина. (Ніжинський архів)

Розпорядження бургомістра Ніжина.
(Ніжинський архів)

5 липня 1943 почалася Курська битва – найбільша танкова битва в історії. В неї брали участь близько двох мільйонів осіб, шість тисяч танків, чотири тисячі літаків.

5 серпня 1943 радянські війська звільнили міста Орел і Бєлгород. Увечері 5 серпня в Москві вперше було дано переможний салют 12-ма залпами із 120 гармат.

23 серпня 1943, через 49 днів після початку операції, було звільнено Харків.  Курська операція була на цьому завершена.  Після неї німці  не змогли здійснити жодної великої наступальної операції. Ініціатива повністю перейшла до Червоної Армії.

26 серпня 1943 почалася наступальна операція військ Центрального фронту, що мала на меті вихід до ДніпраВона одержала назву Чернігівсько-При́п’ятської.

31 серпня 1943 війська Центрального фронту ступили на територію України. Зайнято перше українське місто Глухів.

Радінформбюро:

Днями війська Центрального фронту також прорвали сильно укріплену оборонну смугу противника в районі Севська протяжністю по фронту 100 кілометрів і , стрімко розвиваючи наступ , просунулися вперед до 60 кілометрів , вступивши в межі Північної України . Вчора нашими військами зайняті міста Глухів і Рильськ. За 5 днів боїв наші війська звільнили від німецьких загарбників понад 200 населених пунктів , в тому числі районний центр Сумської області Червоне , районний центр Курської області Крупець , залізничні станції Холмовка , Есмань , Клевень .

До Ніжина залишалося 160 км.

Фрагмент мапи німецького Генштабу 31.08.1943.

Фрагмент мапи німецького Генштабу 31.08.1943.

Додаток 1

Фрагмент мапи Ніжина

Фрагмент мапи Ніжина 1928 року з позначками об’єктів.
Мапа надана Бібліотекою Конгресу США.

Використані джерела:

  1. Реабілітовані історією. Чернігівська область. Книга друга. О.Коваленко, Р.Подкур. «Політичні репресії радянської доби на Чернігівщині» Чернігів. РВК «Деснянська правда» 2010.
  2. Патриляк І.К., Боровик М.А.  Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин. Видавець ПП Лисенко М.М. 2010..
  3. Преступные планы гитлеровской Германии в войне против Советского Союза. Воениздат 1987.
  4. Гальдер Франц. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг. Том II. От запланированного вторжения в Англию до начала Восточной кампании— М.: Воениздат, 1968-1971.
  5. Вермахт против советского народа. http://drang-nach.livejournal.com/86388.html
  6. Anthony Tihamer Komjathy. A THOUSAND YEARS OF THE HUNGARIAN ART OF WAR.  CHAPTER XII. HUNGARIAN TROOPS ON THE EASTERN FRONT, 1941. Copyright e 1982 By A. T. Komjathy http://www.hungarianhistory.com/lib/thou/thou14.htm
  7. Нежина А.  Война глазами ребенка. . http://www.proza.ru/2011/08/13/975
  8. Быстрицкая  Э. Под звездой надежды. Полевая почта № 15938.http://www.litmir.net/br/?b=152370&p=1
  9. Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. М., 2005.
  10. Чуев С.Г. Спецслужбы ІІІ Рейха. Кн.2. СПб., 2003..
  11. Левенок І. Штрихи до розгляду основних засад та структури органів місцевого управління під час окупації Чернігівщини 1941-1943 рр. Історія адміністративно-територіального устрою Чернігово-Сіверщини. Матеріали наук-практ. конф. Ніжин. «Аспект-Поліграф» 2007. Стор. 132
  12. Нестеренко В.А. Окупаційний режим у військовій зоні України в 1941-1943 рр. Дисертація. К. 2005.
  13. «Зеленая папка» Геринга. http://vkpb.ru/old/gpw/greenfolder.shtml
  14. Зозуля С. Пройдуся Абрикосовою, заверну на Гітлерштрассе… Ніжинська старовина. Випуск 4-5 (7-8) / Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. – 2007. Стор. 90
  15. Дудченко Г., Турчина Р. Ніжинська управа в 1941-1943 роках: Становлення кадрового складу та організаційної структури. Ніжинська старовина вип.. 3(6) Н.207  Стор.34
  16. Дудченко Г., Шпитяк В. Ніжинська фельдшерсько-акушерська школа у 1941–1943 роках (за архівними матеріалами). Ніжинська старовина. Вип. 6 (9).  К., 2008. Стор. 154
  17. Дудченко Г., Стрикун М. Ніжинська школа садівництва та шовківництва у 1942 р.  Ніжинська старовина. Вип. 8 (11). К. 2009. Стор. 80.
  18. Шпитяк В. Організація навчального процесу в Ніжинській фельдшерсько-акушерській школі під час нацистської окупації (1941—1943 роки. Ніжинська старовина. Вип. 8(11). 2009. Стор. 117
  19. БД. Уроки, справочники, рефераты. Документы. Ніжин було окуповано німецькими військами 13 вересня 1941 року. http://do.gendocs.ru/docs/index-270336.html  2012.
  20. Кузнєцов О.О. Як шрам на тілі. Ніжинська Панорама №  3  (38) 24.03.2004
  21. Давиденко Ю. Національно-культурне життя Чернігівщини  в 1941-1942 роках. Ніжинська старовина. Випуск 4-5 (7-8).  Стор.15.
  22. Давиденко. Ю. Соціально – політичне та культурне життя на Чернігівщині в період німецької окупації 1941-1943 рр. Сб. «Друга світова війна I доля народів Украйни. Матеріали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції м. Київ, 30-31 жовтня 2006 р. Київ.2007. Стор. 197
  23. Колодний А.М. Історія релігії в Україні. 2. Церковне життя в Україні під час другої світової війни  (1939—1944) К. 1999
  24. Васильківський Г. Довічна наша вдячність. Інформаційно-науковий вісник бібліотеки НДУ імені Миколи Гоголя. – 2010. – № 1  стор 34.
  25. Гавриленко І. Діяльність народних шкіл на Ніжинщині в період німецької окупації 1941-1943 років. Ніжинська старовина. Випуск 4-5 (7-8). Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. 2007. Стор. 9
  26. Морозова А. В. Бабини Яри Чернігівщини.http://cn.archives.gov.ua/statti/Babunu_yaru.html
  27. Салиенко Н. От волшебных сказок дети сходят с ума. Беседа с И.Булановой. Лехаим. 2(250). 2013.  http://www.lechaim.ru/ARHIV/250/bulanova.htm
  28. History of Jewish  Communities in Ukraine.  http://jewua.org/nezhin-2/
  29. Yad Vashem. The Holocaust Martyrs’ and Heroes’ Remembrance Authorit The International School for Holocaust Studies.  Глава 18 . Гетто и убийство евреев в районах военной администрации.http://www.yadvashem.org/yv/ru/education/courses/history_of_shoah/pdf/lesson5_4.pdf
  30. Ребенок В. Ніжинський маслозавод окупаційного періоду 1941-1942 рр. НДУ. ІУ Міжнародна студентська Інтернет конференція.  Доповідь.
  31. Кульгейко О. Підприємство, робітники і нова влада (Ніжинський засолочний завод в добу окупації 1941-1943 р.) НДУ. ІУ Міжнародна студентська Інтернет конференція.  Доповідь
  32. Відділ Державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині. Фонди Р-4360, Р-4377, Р-4378,  Р-4387, Р-4391.
  33. Акт комисии по вопросу разрушений и злодеяний, причиненных немецкими оккупантами г. Нежину и его населению во время оккупации.  21.11.1943. Нежин.
  34. Надія Сергійко.  Бесіда з авторами.
  35. Кравчук А. Бесіда з авторами.
  36. Берковець М. Бесіда з авторами
  37. Лозова Г.  Бесіда з авторами
  38. Андрущенко Н. Бесіда з автором.
  39. Пастушенко Т. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. К. 1963. Стор.22
  40. Пастушенко Т. Система німецьких таборів для радянських військовополонених в Україні. К. Краєзнавство. 2011.
  41. Мессе Д. Война на русском фронте. Книжный Мир. М. 2009.
  42. Качуровський І.В.  Блоги. Сіверщина.  http://siver.com.ua/forum/67-662-1
  43. Лагеря советских военнопленных в Беларуси. Справочник. Мн. НАРБ. 2004.
  44. Стороженко М. Бабушка Зина. Еженедельник 2000. 16.05.2013.
  45. Правопорушення. Реферат. http://do.gendocs.ru/docs/index-270336.html
  46. Заболотна Т. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Зб. док. і матер. – К., 1951
  47. Самойленко Г.В., Самойленко О.Г., Ніжин – європейське місто.  Сіверський інститут регіональних досліджень. Видавець Лозовой В.М. 2010.
  48. Зинич М.С. Деятельность оперативного штаба А. Розенберга по вывозу культурных ценостей из СССР. http://history.spbu.ru/userfiles/VM2011_Sinich.pdf
  49. Письмо неметкого солдата 31.12.1942. http://www.nakop.ru/topic/13608-pismo-nemeckogo-soldata-otpravlennoe-polevo/
  50. Документы из немецких архивов. Н. A Jacobsen. 1939-1945 Der Zweite Weltkrieg in Chronik und Dokumenten, S. 357. http://forum.polismi.org/index.php?/topic/-от москвы-до-сталинграда-документы-и-письма-нем/
  51. Петров И. Фюрер решает украинский вопрос.http://labas.livejournal.com/954231.html
  52. Медведь А.Н. История нежинского аєродрома. Альманах Твой товарищ. № 9 Воронеж. 2014 Стр. 70
  53. Федотов А.С., Романов С.П., Сироткин М.В. Разведчики в тылу врага. Воениздат. М. 1963.

Джерело: Георгій Топільський, Володимир Шевченко Українська військова історія

Мітки: , , , , , ,

Залишити відповідь