Кримінал часів імперії: булочки вбитого солдата викинули, бо скоромне

Читаючи матеріали, у яких розповідається про життя та побут минулих століть, не перестаєш дивуватися, наскільки далекою від досконалості є людська сутність.

Вразив випадок убивства відставного солдата чернігівськими міщанами, який описує газета «Гласний суд» за 1865 рік в матеріалі, автор якого критикує роман Федора Достоєвського «Злочин та кара» за відсутність реалізму.  Ніяких мук хворого сумління, ніякої ідеології — просто цинічне бажання багатства. Автор замітки переконаний, що матеріали реальних кримінальних процесів куди цікавіше фантазії романіста, яка не встигає за самою дійсністю.

– «Прочитайте подробиці події у Чернігівській губернії, суть якої в тому, що кілька міщан вбили на дорозі солдата, який ішов з Петербурга у безстрокову відпустку з однією тільки торбинкою, яка і стала достатнім приводом для вбивства. “На питання, що вони знайшли і як скористалися знайденим, вбивці відповідали, що пшеничні сухарі і булки вони покидали в Десну, бо були скоромні. Чому ж ви не з’їли їх і не віднесли до дітей? – На що вбивці відповідали, що справа була в Петрів піст, а вони ж не бусурмани які-небудь, а християни”.

Тільки й залишається повторити слова Яна Гуса – провідника чеських протестантів «O sanctasimplicitas (лат. «о, свята простота!»). Засуджений католицьким церковним собором до спалення як єретик, Ян Гус вимовив ці слова на вогнищі, коли побачив, що якась бабуся з простою релігійною старанністю кинула у вогонь принесений нею хмиз.

Мітки: ,

Залишити відповідь