Камера «смертників» Левка Лук’яненка

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

24 серпня, у день Незалежності України відзначає свій День Народження Герой України Левко Лук’яненко.

Левко Лук’яненко у вересні 1958 за розподілом був спрямований штатним пропагандистом райкому партії в Радехівський район Львівської області, де й поселився з дружиною. Робота була пов’язана з постійними поїздками по селах району. Він бачив, як людей заганяли в колгоспи, знищували цілі хутори. Разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим вирішили створити підпільну партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС).

7 листопада 1960 у Львові відбулася перша, організаційна зустріч, на якій обговорили програму. На ній доручили Лук’яненку скласти нову, м’якшу програму УРСС. Але 21 січня 1961 року опозиціонери були заарештовані.

У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук’яненко до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення було побудоване на першому проекті програми УРСС. Винуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл 15-ма р. позбавлення волі.

Ось як розповідає про знайомство зі своєю «першою» камерою смертників Левко Григорович у книзі «Не дам загинуть Україні».
– «У коридорі на третьому поверсі мене зупинили біля дверей нової камери. Коридорний старшина уважно дивився на мене і вивчав. Він був немолодий і, мабуть, багато бачив засуджених до страти. І тепер хотів знати, як ще один націоналіст, оцей ворог Радянського Союзу, почуватиме себе в цій камері
смертників.

Родом він, напевно, десь із Володимирської області, бо дуже виразно вимовляє звук «о» і майже не має в своєму тілі азійської крові, але, судячи . його поведінки, українських націоналістів вважав своїми особистими воро¬гами і явно шкодував, що мудре керівництво КПРС не видумало якоїсь суворішої кари від смерті — вона йому здавалась явно малою.

Він тихенько відчинив двері.
Перед тим, як ступити до дверей камери, питаю їх усіх:
— Скажіть, котра година?
— Тс-с, — засичав старший лейтенант. — Тихо!
— Я ж не кричу.
— Заходьте! Вас згодом поведуть до вашої попередньої камери забрати сво і
речі.
— Добре, — кажу, і вступив до камери.

Вона.була значно менша за попередні: приблизно 1,8×3 метри. Ліжко із товстих залізних труб, і всі кути заокруглені. Ліжко, табуретка і тумбочка прикуті до підлоги. Вузьке вікно заґратоване товстими сталевими прутами».

У Городнянському районному краєзнавчому музеї відтворили ту вікопомну камеру де утримувався Герой.

Мітки: , , , , , , ,

Залишити відповідь