Його величність – «Ніжинський огірок»

Одним із найголовніших символів м. Ніжина вважається – «Ніжинський огірок», це так само або круче ніж «Херсонський кавун» чи «Київський торт».

Подібно до багатьох звичних нам рослин, огірки не спокон віків культивувались на цій землі. І хоч в офіційній ідеології завжди відмітались всілякі сумніви, що саме Росія – батьківщина слонів, все-таки щодо огірків можна знайти згадки про їх поширення з XVII ст., причому нові сорти і способи їх приготування завозились з південних країн. До речі, картопля-годувальниця з’явилась у наших краях значно пізніше, а помідори аж у ХІХ ст.

Автопортрет

Як сказано в кулінарних довідниках:  Ніжинський огірок — найкращий для соління. При засолі в огірках цього сорту не утворюється порожнеч. Крім того, солоні ніжинські огірки володіють відмінним смаком. Зеленець ніжинського огірка має циліндрову форму, середня його вага 90—120 г, довжина 9—13 см, шкірка темно-зеленого кольору з світлими смугами, що доходять до половини плоду, поверхні ребристої і крупнобугрисита.

Біографія

Батьківщина огірка – Азія. В Індії та Китаї його вирощували з давніх часів. В І-ІІ ст. нашої ери огірки почали розповсюджуватися в Персії, Афганістані, країнах Малої Азії. Звідки подорожуючими купцями огірок був завезений до Греції, звідки він  розповсюдився в інших європейських країнах.
Але лише в кінці XVI  століття, за відомостями істориків, огірки набули поширення в Україні. Особливо славилося огірками місто Ніжин. За легендою велика імператриця Російської імперії Катерина II під час своєї подорожі до Таврії і Криму, зупинившись в Ніжині і випробувавши солоних ніжинських огірочків, наказала і надалі до царського столу подавати тільки ніжинські огірки. Користуючись цією царською милістю, заповзятливі ніжинці постаралися просунути на благодатний столичний ринок не тільки «ключовий продукт», але і.. баклажани, і квасолю, і кабачки. Після чого соління з Північної України опинилося затребуваним ще в 70 країнах. Так свіжі і солоні ніжинські огірки, володіючи незрівнянним смаком, підкорили не тільки царський двір, але і всю Росію, а незабаром і весь світ.

«В цьому, –  як розповідає, завідувач історичним відділом Ніжинського краєзнавчого музею Віктор Ємельянов, – ми зобов’язані грекам.

 У 1625 році польський король Сигізмунд III побудував тут, на межі з Росією, фортецю і щоб місто росло, дарував його жителям немало пільг. Збереглися вони і тоді, коли поляків вибив Богдан Хмельницький. Вольна торгівля привернула до Ніжина багато греків, що втікали від турецького ярма. Вони-то і зайнялися, крім різних промислів, огірковою справою, по гідності оцінивши унікальні властивості місцевого ґрунту і води.

 Після заснування Одеси (1793 р.) ніжинські греки стали переселятися в ті краї, а огіркові плантації залишилися…

На промислову основу наш огірок поставили єврейські підприємці Гольденберги, – продовжує розповідь пан Віктор. – Дякуючи їм він потрапив в 1896 році до Москви і Санкт-Петербурга, де його сталі подавати до царського столу. А звідти пішов по Європі… Після революції, звичайно, всі розорили, але потім похопилися. У нас в архіві є дивовижний документ від імені ленінградських робочих: «Товарищи рабочие Нежинского засолзавода! Вы прекрасно понимаете, что огурец является основной закуской пролетариата. Так что просим вас увеличить выпуск этого продукта…»

Нині у Ніжинського консервного комбінату зовсім інші клієнти, і серед них Її Величність королева Великобританії Єлизавета II. Напевно, тому знайти в Ніжині банку огірочків непросто».

Чому ж цінується саме ніжинський огірок? Одна з гіпотез пояснює це так. Грунти, в яких він виростає надзвичайно багаті іонами срібла. Завдяки цьому ніжинські огірочки стають хрусткими і незвичайно смачними.

Ніжинський огірок в гуморі

Уривок з політично-ідеалістичної казки, – Щоб було якби всі обіцянки Майдану виконали, у якій фігурує «Ніжинський огірок».

«…Тім часом, у сусідніх країнах демократія розрослася пишно, мов бурякова гічка на полях навколо Хоружівки-Сіті (колишнє село, де народився український президент). У Росії відбулася зелена революція. Дружина колишнього президента Путіна безуспішно твердила, що її символ — зелений огірок — зовсім не російський продукт, а наколотий українцями ніжинський, та її ніхто не слухав. Від Моськві до Сахаліна російські революціонери переможно хрумкотіли огірочками, закушуючи перемогу.
Під цей хрумкіт губернатори прикордонних із Україною російських областей заявили, що збираються до неї приєднатися. Мірити росіян за звичкою поїхали кілька європейських президентів і євро-комісар Хав’єр Солана. Відтоді й з’явилася в російському фольклорі приказка “нє Солана вам хлєбавші”, якою втихомирювали чергових російських сепаратистів…»

 “НІЖИНСЬКИЙ САЛАТ” З ОГІРКІВ

Народний рецепт «Ніжинський салат»

 Опис:                          заготовки та консервація

Час приготування:      1-1,5 години (разом з нарізкою компонентів)

Інгредієнти:                Огірки свіжі – 2 кг
цибуля ріпчата (дрібна) – 2 кг
сіль – 2 ст. ложки без гори
цукор – 3 ст. ложки без гори
оцет – 100 гр.
олія – 100 гр.
перець горошком – 8 шт. на кожну 0,5-літрову банку

Інструкції: Дуже смачний салат. Подавати можна з будь-якою м’ясною стравою або стравою з птаха. Дуже виручає як вид зимової заготівки з серії “Коли на порозі гості”: відкрили банку, виклали гіркою в салатник, вже стіл не порожній!

Овочі нарізувати: огірки – кубиками, цибулю – кільцями. Додати сіль і цукор і дати постояти 10-15 хв. Коли овочі дадуть сік, поставити на вогонь і, помішуючи, довести до кипіння. Через 10 хв. вариво додати оцет і масло. Після закипання розкладати киплячим в стерилізовані банки і закочувати.

Сучасне життя «Ніжинського огірка»

Декілька років тому, ніжинці вшанували огірок встановивши гранітний огірок в місті Ніжин. Матеріал для пам’ятника овочу, який вважається символом населеного пункту вже не одну сотню років, везли аж з Італії. За словами автора проекту Леоніда Воробйова, над імпортною глибою рідкісного зеленого граніту довелося немало попітніти. Після довгих роздумів і невдалих проб довелося звернутися до місцевих умільців. Вони і виготовили макет, який став основою майбутньої статуї. Пам’ятник є складною композицією — льох для зберігання солінь, бочку, а над нею власне, сам огірок.

Чорнобильська катастрофа, погіршивши екологічну ситуацію в Україні, привела до значних втрат у вирощуванні ніжинських огірків від хвороби  несправжньої борошнистої роси, що розповсюдилася, і трохи не звела з світлу знаменитого ніжинця.
Нові зарубіжні сорти і гібриди, які з’явилися на ринку насіння України, не йдуть ні в яке порівняння з ніжинським на смак, аромату і засолювальним якостям (ніжинський огірок міг зберігатися в бочці роками, не втрачаючи високих смакових якостей).
Та все ж жителі Ніжина не дали загинути улюбленим сортам. В результаті наукової селекційної роботи на основі ніжинських сортів створений новий гібрид під назвою Льовадний F1. Учені стверджують, що цей гібрид по смакових і засолювальних якостях не поступається оригіналу і, головне, він стійкіший до хвороб, пристосований до несприятливих кліматичних умов, та і до того ж він ранньостиглий. Льовадний F1  бджолоопилювальний гібрид з переважно жіночими квітками, призначений для вирощування у відкритому ґрунті. М’якоть у плодів соковита, ніжна, хрустка, без гіркоти. Також вельми популярний стійкий до цієї хвороби сорт новоніжинський, схожий на смак з ніжинським.

Проте дехто не поділяє такої думки, на думку Люби Захаренко, студентки Ніжинського університета ім. М. Гоголя нічого чудесного в «Ніжинських огірках» немає – Ви почитайте оголошення в газетах, там ніжинський завод пише, що приймає пікулі та корнішони, з усієї області. Тобто різниці нема, чи вирощений він в Ніжині, чи ні. А потім закривають їх, і продають як «Ніжинські»…

 

Олександр Ясенчук, матеріал підготовлено за допомогою інтернет-ресурсів – «За рулем», «Тв ВСЕСВІТ». 

Мітки: 

Залишити відповідь