Динаміка чисельності населення с. Роїща проти міфу про “Радянський рай”

З перших відомостей про село Роїще (перша половина XVII ст.) і до радянських часів кількість його мешканців практично постійно зростала.

Точні дані маємо починаючи з першої половини XVІII ст. Так з 1739 р. за чотири роки населення села збільшилося на 299 осіб (36%), з 1743 р. за сімнадцять років – зменшилося на 204 особи (18%), з 1760 р. за чотирнадцять років – збільшилося на 297 осіб (32%), з 1774 р. за тридцять вісім років – зменшилося на 87 осіб (7%), з 1812 р. за двадцять років – збільшилося на 418 осіб (37%), з 1832 р. за сорок три роки – збільшилося на 552 особи (35%), з 1875 р. за тридцять років – збільшилося на 241 особу (11%).

Особливо цікавою є динаміка чисельності населення між 1905 та 1920 рр. На цей період припадає сім років воєн та революційних потрясінь, що почалися у 1914 р. з початком Першої світової війни (сюди слід додати і російсько-японську війну 1904-1905 рр.). Попри це за ці п’ятнадцять років кількість мешканців села збільшилася на 159 осіб (7%)!!!

Як бачимо, найбільш стабільний період росту населення був між 1812 та 1920 рр. В ці сто років чисельність мешканців зростала в середньому на 13 осіб щорічно. В період же 1905-1920 рр. – на 11.
Таким чином, на осінь 1920 р. (дата остаточної окупації України радянською Росією) кількість жителів села була майже втричі більшою, аніж в 1739 р. і складала 2515 осіб.

33

Зменшення населення села між 1743 р. та 1760 р. відбулося внаслідок скорочення майже вдвічі населення Слободи. Що, ймовірно, викликане переселенням частини її мешканців до інших місць. Це видно з прізвищ. В цей період їх вибуло 48 і в наступні роки вони вже не з’являються. З чим пов’язане зменшення населення села між 1774 р. та 1812 р., важко пояснити. Бо в сповідальному розписі 1812 р. (з якого взяті дані про чисельність мешканців) перелік селян складений не за населеними пунктами приходу, а за власниками, а в одного власника піддані могли проживати і в Роїщі, і на Слободі, і на Скитку (населених пунктах, які зараз є частинами с.Роїща).

Збільшення ж чисельності жителів Роїща відбувалося як внаслідок природного приросту, так і внаслідок міграції. Останнє також добре видно з прізвищ: у 1774 р. в селі з’являється 24 нових прізвища, а у 1812 р. – аж 59 (що, очевидно, пов’язано з заснуванням хутора Скитка Роїського).

Зі встановленням радянської влади відносно народонаселення почався зворотній процес – скорочення кількості жителів села, який при цьому відбувався катастрофічними темпами.

За перші дев’ятнадцять років будівництва «світлого комуністичного майбутнього» з 1920 по 1939 рр. лише за офіційною статистикою населення Роїща зменшилося на 149 осіб (6%), в середньому в рік – на 8 людей. Проте, як відомо, в попередні п’ятнадцять років спостерігалася стала тенденція до збільшення населення: щороку на 11 осіб. Тобто, до 1939 р. число роїщан мало б зрости щонайменше на 201 людину. Тож фактично кількість мешканців за цей час стала меншою не на 149, а мінімум на 350, осіб, що складає 14% (на графіку позначено пунктиром). Отож, щороку відбувалося зменшення на 18 людей. Ці 350 втрачених жителів с.Роїща це – розкуркулені (виселені, а точніше вигнані, з села), піддані політичним репресіям (або засуджені і виселені з села, або фізично знищені) та – ПОМЕРЛІ ВІД ГОЛОДУ в роки голодомору 1932-1933 рр. Останнє ставить жирну крапку в дискусіях, чи був голодомор в Роїщі, чи ні. Цифри говорять самі за себе: був, та ще й який.

Нова книга: «Нарис церковної історії села Роїще»

Негативна тенденція щодо народонаселення, яка визначилася в перші роки радянської окупації України, поглиблювалася в наступні часи. З 1939 по 1970 рр. населення с.Роїща зменшилося на 542 особи (23%). Але в цей період відбулася німецько-радянська війна, в якій загинули 202 роїщанини. Тож в результаті діяльності радянського уряду кількість мешканців села зменшилася на 340 осіб (14%), в рік – на 11 людей. Вину в цьому саме керівництва Радянського Союзу доводить порівняння цього періоду з періодом 1905-1920 рр. В останньому на війни припадало 47% часу. Але приріст населення в мирні часи періоду, та й під час самих війн, з лихвою перекрив втрати військових лихоліть. Німецько-радянська ж війна 1941-1945 рр. тривала чотири роки, це всього 8% від тридцяти одного року між 1939 р. та 1970 р. Але радянська демографічна політика не дала можливості навіть вирівняти чисельність населення, а про його зростання годі і говорити. От вам ставлення до власних громадян «царя-батюшки» та комуністичних керманичів.

В наступні ж двадцять чотири роки зменшення чисельності мешканців Роїща стало обвальним. Після того, як з 1974 р. селянам почали видавати паспорти (повторне скасування кріпацтва) стартувала масова міграція роїщан до міста. Як наслідок, з 1970 по 1994 р. населення села скоротилося на 497 осіб (27%), в середньому в рік – на 21 людину. Це в два рази швидше, аніж в попередній період!

Таким чином за радянську добу кількість жителів с.Роїща скоротилася на 1188 осіб, це на 47%! І їх кількість повернулася до рівня першої половини ХІХ ст.

Розкручений в радянські часи маховик обезлюднення села, на жаль, не зупинився після проголошення незалежності України, але його шалені оберти трохи уповільнилися.

За двадцять два роки української держави з 1994 по 2016 рр. населення села Роїща зменшилося на 319 осіб (24%), в середньому в рік – на 15 людей. А це на 6% менше ніж в попередні радянські роки. Правда це не заслуга українського уряду, а наслідок незалежних від його діяльності процесів.

Отже, твердження про «радянський рай» на тлі ґвалтовного скорочення чисельності його жителів, тоді як число мешканців «дорайських» часів стало зростало – виглядає, щонайменше, безглуздим.

Олександр Ляшев

Мітки: , , , , , , ,

Залишити відповідь