Червінські: кінообраз та реальність або династія науковців з Чернігівщини

Актори серіалу “Кріпосна”

Український серіал «Кріпосна» став хітом за кількістю переглядів у Польщі. Кількість його глядачів дедалі зростає, пише BBC.

Події стрічки відбуваються в Ніжині в 19 столітті. Там мешкає заможний поміщик Червінський, жорстокий самодур, у власності якого — молода й витончена кріпачка Катерина Вербицька.

Насправді ж рід Червінських, зовсім не схожий на свій кінообраз, хоча теж міцно пов’язаний з Чернігівщиною. 

Певно, багато хто чув про знамениту родину Кістяківських, коріння якої у Менському районі Чернігівщини, з якої вийшло чимало вчених, в тому числі й  Джордж Кістяківський – співтворець американської атомної зброї. Але Чернігівщина дала світовій науці, ще одну, не менш вагому родину – Чирвінських (Червінських), численні праці яких з геології, петрографії, метеоритики і суміжних з ними наук є великим науковим вкладом в розвиток геологічної науки і в вивчення корисних копалин нашої планети.

Коріння цієї родини тягнеться у 17 ст. і пов’язане з прізвищами Гетьманської старшини Лизогубів, Білецьких-Носенків з Чернігівщини та Іванових (Йогансенів) з Архангельська.

Прізвище Червінських (Чірвінських) стало відомо в першій пол. 18 ст. Відомий Лаврентій Чирвінський, що закінчив Чернігівську духовну семінарію та викладав у ній. Його син Петро Лаврентійович теж закінчив Духовну семінарію, викладав у ній, а пізніше перейшов працювати мировим посередником Городнянського повіту та мав звання колезький асесор та колезький радник, що надавало право на потомственне дворянство.

Він був одружений двічі, спершу на Марії Григорівні Сребдольській, а пізніше, вочевидь через смерть дружини, приблизно у 1846-1847 роках, одружився на Анні Олександрівні Білецькій-Носенко. У них з’явилося троє дітей – два сина Миколай та Петро і дочка Марія, про життя котрої мало відомо.

Після того, як Петро Червінський отримав посаду у Городнянському повіті , то вся родина переїхали до Городні. Згадка про це, увіковічилася у місцевій географії, про що зазначає краєзнавець Олександр Дудко (О. Дудко Городня. Енциклопедичний довідник – Чернігів, – 2010 р. – С.114), урочище на північній околиці міста, обмежене руслами річок Бутівка і пересохлої безіменної річки – де нині розташоване міське кладовище, де родина мала маєток, має назву Червінщина. Після смерті Петра Лаврентійовича родина перебралася жити на хутір Будище, біля Олешні.

Першим прославив рід Чирвінських на всю Російську імперію, як визначний науковець, Петро Петрович Червінський  (Чирвинський) (1849 – 1931 рр.) – український громадський діяч і земський статистик.

Розповімо про нього докладніше.

Петро Петрович отримав освіту у Полтавському кадетському корпусі, Константинівському  військовому училищі,  Інститутах хліборобства та лісовому інститутах у Санкт-Петербурзі.

По закінченні Червінський повернувся на Чернігівщину, але за участь в українському громадському житті був засланий до Холмогорів в Архангельській губернії, де перебував у 1870—1875 роках.

Запрошений в 1876 р чернігівської управою до завідування земської статистикою, справа ця на той час була новою і не мала за собою готових програм і методів дослідження. Червінський спільно зі своїми найближчими співробітниками (Варзаром, Русовим, Шлікевичем, Семяновским та Філімоновим) виробив і ввів у практику особливий тип місцевих статистико-економічних досліджень, вироблених шляхом виїзду і збирання даних безпосередньо на місцях по дрібним територіальним одиницям (межовим або земським дачах). Тип цей згодом був прийнятий за зразок земствами кількох губерній і використувався у практиці під ім’ям “територіального” або “чернігівського” типу земської статистики.

З 1881 р Червінський, як член губернської управи, завідував статистичними роботами чернігівського земства (відновленими після 3-річної перерви), які були виконані і закінчені в більшій частині губернії під його безпосереднім керівництвом, і склав 15 томів “Матеріалів” (по числу повітів губернії). За свої роботи по земській статистиці, і зокрема за статистико-економічний опис “Кролевецького повіту” (в якому, крім звичайних статистичних відомостей, було приведено витяг з так званої “Генеральної опису Малоросії” ХVIII століття і дано порівняння економічного добробуту селянства і козацтва в його нинішньому положенні і за сто років тому), Червінський отримав від Міністерства державного майна велику золоту медаль графа Кисельова. Йому була присвячена окрема стаття у енциклопедичному довіднику Брокгауза і Єфрона. Статті його почали друкуватися з 1875 по 1880 р. Зокрема в газеті «Неделя».

Деякі з цих статей, за підписом “П. Ч.”, “Чернігівець” та інші, свого часу звернули на себе увагу і викликали тривалу і жваву полеміку з питання “села”, його  сучасного стану і майбутнього.

За радянської влади жив переважно в Росії і довший час працював на сільськогосподарській дослідній станції біля В’ятки (згодом Кіров).

Прославив рід Чирвінських і його рідний брат, професор Микола Петрович Червінський (1848 – 1920 рр.), основоположник селекційно-генетичної роботи на племінних ресурсах та зоотехнічної науки, пише Андрій Сава, к.е.н., у  журналі «АгроЕліта» № 4(63) від 2018 року.як .

Навчався Микола Петрович у Воронезькому кадетському корпусі, протягом 1868-1872 рр. – у Санкт-Петербурзькому землеробському інституті, де й розпочалося формування його наукових пріоритетів. По закінченню навчального закладу він представив письмове міркування «О некоторых свойствах лигнина». Уже в цей період проявилася його зацікавленість питаннями анатомії та фізіології, посилилося захоплення зоотехнією. Результатом такого поєднання стала розробка наукових основ годівлі сільськогосподарських тварин, що ґрунтувалася на глибокому знанні закономірностей фізико-хімічного механізму процесів травлення.

У 1877 р. вченого відряджають за кордон для ознайомлення з досвідом діяльності перших агрономічних дослідних станцій та лабораторій при сільськогосподарських школах в Німеччині, Бельгії, Франції. Після повернення на батьківщину його запрошують до Петровської сільськогосподарської академії для організації першої в країні кафедри зоотехнії. За дорученням Департаменту землеробства Микола Петрович розробив перше керівництво для курсу загального тваринництва, яке видалося настільки вдалим, що витримало чотири видання і більш ніж 30 років було основним посібником для студентів вищих та середніх сільськогосподарських закладів. Учений також ініціював відкриття кафедри годівлі сільськогосподарських тварин у складі академії, надаючи годівлі роль вирішального важеля на шляху вдосконалення вітчизняного тваринництва.

 За захист дисертації у 1883 р. М.П. Чирвинському присвоєно ступінь магістра сільського господарства. У своєму дослідженні, керуючись класичними фізіолого-хімічними методами, він науково обґрунтував основи жироутворення в організмі, при цьому переконливо спростувавши пануючу на той час у світовій біологічній науці гіпотезу відомого німецького фізіолога, професора Мюнхенського університету К. Фойта щодо заперечення участі вуглеводів в утворенні жирів. Фактично цією роботою вітчизняна зоотехнічна наука декларувала своє право на самобутність.

Після цього його затверджують на посаді екстраординарного, а в 1891 р. – ординарного професора на кафедрі зоотехнії. У 1894 р. після закриття академії його обирають членом Ученого комітету Міністерства землеробства і державних маєтностей, а також завідувачем бюро зоотехнії. Тут виявилися організаторські здібності вченого.

Так, він став організатором цілого ряду сільськогосподарських виставок та з’їздів; очільником відділу тваринництва на Всеросійській виставці в Нижньому Новгороді; він провів(1895-1896 рр.) спеціальне обстеження грубововнового вівчарства в південній частині Російської імперії та Бессарабії.

Пізніше (1898 р.) за рекомендацією К.А. Тімірязєва, вченого запросили до щойно відкритого Київського політехнічного інституту (КПІ), у складі якого функціонувало сільськогосподарське відділення. Згідно наказу Міністерства фінансів його призначають, а через два роки затверджують на посаді декана цього відділення та ученим секретарем Інституту. На цій посаді він виявився невтомним новатором та генератором нових ідей, в т.ч. в управлінні вищою школою. У 1905 р. його обирають першим виборним ректором КПІ ім. Сікорського, але через рік він залишає цю посаду. Через шість років роботи у закладі вченому присвоюють звання заслуженого професора.

При ньому на сільськогосподарському відділенні створена одна з кращих в країні кафедра загальної зоотехнії із кабінетами та лабораторією, зразковим на той час скотарським двором і дослідною вівчарнею (біля 100 голів курдючних, волоських, цигайських чушок та інших порід, більш ніж 30 порід та типів, які були поширеними на той час в країні). Це дало змогу зробити заняття з вівчарства більш наглядними, розкривало широкі можливості для порівняльного вивчення наявного племінного матеріалу.

У 1915 р., як результат 12-річної кропіткої праці, виходить монографія «Разводимые в России породы грубошерстных овец», яка стала першою фундаментальною працею зі стаціонарного вивчення вітчизняного вівчарства. Загалом праці професора М.П. Чирвинського стосуються питань годівлі, росту і розвитку сільськогосподарських тварин, вівчарства, вовнознавства та смушкознавства. Вчений експериментально довів, що в утворенні жиру в організмі, крім білків, беруть участь вуглеводи і мінеральні речовини; досліджував залежність росту і розвитку тварин, особливо у молодому віці, від годівлі, утримання, клімату та інших факторів.

Слід зауважити, що пошуки вченого у галузі зоотехнії були проведені на 30-40 років раніше подібних досліджень у зарубіжних країнах і принесли йому світове визнання. Вони слугують вихідним пунктом для сучасних онтогенетичних досліджень сільськогосподарських тварин.

Працю своїх батьків продовжили два сини Миколи Петровича – Петро Миколайович та Володимир Миколайович.

Петро Миколайович Червінський (1880 – 1955 рр.) – мінералог і петрограф.

Хоча значна частина науково-педагогічної діяльності Петра Миколайовича проходила не в Україні, одначе його перші наукові роботи, які створили йому імя як видатному вченому, виконувалися саме тут. Закінчивши 1902 р. Київський університет з золотою медаллю, яку йому було присуджено за дипломну роботу « Штучне утворення мінералів у ХІХ столітті», Чирвінський був залишений при університеті для підготовки до професорської діяльності, пише С. П. Родіонов у статті «Петро Миколайович Чирвінський» //Геологічний журнал, – 1955 р., – т. XV – вип. 3 – Ст. 85-86

Петро Миколайович був учнем видатних вітчизняних наших учених –С. Реформатського, В. Є. Тарасенка, П. М. Венюкова, М. І. Андрусова, був ученим широкої та глибокої ерудиції.

Дослідив Орловську та Курську області, активно вивчав Хоперські залізорудні родовища, мідні родовища Кедабека, пвн. Кавказу, Тереку, Криму.

Від 1909 року професор Донського політехнічного інституту в Новочеркаську, а 1943 року — професор у Пермі.

1926 року брав участь у роботі Всесоюзного геологічного з’їзду в Києві13 жовтня в складі екскурсії від цього з’їзду відвідав Кам’янець-Подільський, оглянув тут силурійськівідклади, водоспад, історичні пам’ятки, кабінети та лабораторії місцевого інституту народної освіти (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

1931 року репресований та висланий на Кольський півострів, де продовжував займатися геологією, працював на будівництві «Біломорканалу». В 1941 році переведений до Солікамська — на першу калійну копальню.

1945 року судимість знята, в 1989 році реабілітований.

Його брат Володимир Миколайович Червінський (1883 – 1942 рр.). – український геолог.

1907 році закінчив Київський університет; з 1911 року викладав геологію й мінералогію у високих школах у Києві; одночасно брав участь у роботах Українського геологічного комітету і працював в Інституті геологічних наук АН УССР.

Автор автор понад 100 наукових праць, присвячених різним питанням мінералогіїкристалографіїпетрографії, вивченню гірських порід та корисних копалин України, зокрема бурого вугілля, у тому числі капітальних монографій: «Фосфорити України», К. 1918; «Головні корисні копалини України у зв’язку з її геологічною минувшиною», К. 1919; «Материалы к познанию буроугольных местонахождений УССР», ч. 2 — 3. X. 1939 та інші. Чирвинський провадив геологічні зйомки території України та склав геологічний опис терену міста Києва та його околиць.

Великою мірою, рід науковців Червінських, має чимало досягнень перед Україною і цілком заслуговує на гідне пошанування свого імені.

Олександр ЯСЕНЧУК, м. Чернігів

Світлини взяті з uk.wikipedia.org

Мітки: , , , ,

Залишити відповідь