Чернігівці у 2-й Запорізькій бригаді армії УНР

В Державному архіві вищих органів влади України зберігається великий масив документів військових частин Українського війська періоду 1917-1921 рр. Серед цих документів є сорок одна «Реєстраційна картка» вояків 2-ї стрілецької Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР (Ф.3219, Оп.1, Спр.3). Ці картки були заведені на всі категорії особового складу: старшин, козаків та урядовців. На деяких осіб є по дві, і навіть по три картки, кілька карток незаповнені. Тобто маємо відомості приблизно про тридцять осіб. Це люди з восьми регіонів України: Галичини, Волині, Київщини, Поділля, Полтавщини, Харківщини, Херсонщини та Чернігівщини.
З Чернігівської губернії троє: один з Конотопа (зараз Сумська область), один з с.Роїща і один з м.Любеча.

Поручик Зінченко Михайло Львович.
Народився 22 травня (4 червня) 1893 р. в с.Роїщі.

У 1912 р. 28 листопада поступив на військову службу «вольноопределяющимся» до 83 піхотного Самурського полку. У вересні 1913 р. був прийнятий до Тифліського піхотного військового училища юнкером. З початком Першої світової війни – переведений на чотирьохмісячні курси, які закінчив 1 грудня 1914 р. і отримав військове звання прапорщика.

З 10 по 23 грудня 1914 р. виконував обов’язки командира 7 роти 18 Туркестанського стрілецького полку, брав участь в Саракамишському бою. З 29 грудня по 12 травня 1915 р. служив в 4 Кубанському пластунському батальйоні молодшим офіцером 3 сотні. Брав участь в боях на російсько-турецькому кордоні у с.Караурган 14 січня 1915 р., а 10 травня 1915 р. на російсько-австро-угорському кордоні у м.Сокаль.

12 травня 1915 р. отримав кульове поранення і після лікування 25 липня був переведений на нестройову службу.
З 8 вересня 1915 р. по 15 травня 1916 р. служив помічником Кременчуцького етапного коменданта, з 15 травня по 16 липня 1916 р. – командиром 124 етапної роти.
В березні 1916 р. подав рапорт на переведення до своєї частини в діючу армію і з 1 серпня 1916 р. по 21 квітня 1917 р. служив в 4 Кубанському пластунському батальйоні молодшим офіцером 2 сотні. В серпні хворів на тиф.

За відсутність в частині більше двох місяців в 1915 р. після поранення був переведений до резерву чинів штабу Київського військового округу (квітень – жовтень 1917 р.). В липні та серпні був відряджений до Варшавського кавалерійського дивізіону.

В листопаді 1917 р. Зінченко М.Л. захворів і його було відправлено на лікування до Київського військового шпиталю, де 18 грудня лікарською комісією визнано непридатним для військової служби. Звільнений з пенсією. Був зарахований до Олександрівського комітету поранених.
З 18 грудня 1917 р. перебував у відставці.

24 вересня 1915 р. за чотиримісячне перебування на фронті отримав військове звання хорунжий, 29 лютого 1916 р. – сотник. Під час перебування в резерві 19 липня 1917 р. його військове звання було переведено на піхотну термінологію – поручик.

За відзнаки нагороджений орденами Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» 18 вересня 1915 р. та Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом 17 січня 1916 р.

В жовтні 1920 р. він перебрався в район дії Армії УНР на Хмельниччині-Вінничині і за власним бажанням поступив на військову службу.
З 1 листопада 1920 р. був зарахований до запасного полку 1-ї Запорізької стрілецької дивізії, а 9 листопада – переведений молодшим старшиною до кінної сотні штабу 2-ї стрілецької Запорізької бригади тієї ж дивізії.

Разом зі своїм підрозділом, який діяв у складі лівої групи військ Армії УНР, з 12 по 21 листопада 1920 р. він брав участь в боях під Микулинецькім Ріжком (13.11.), Голенищенським Майданом та Миколаєвим (20.11).

Хорунжий Шпичак Юхим Данилович.

Народився 31 березня (13 квітня) 1897 р. в м.Любечі.

Закінчив Бродадську(?) школу та 5 класів Чернігівської гімназії.

У 1915 р. 10 серпня поступив на військову службу «вольноопределяющимся» до санітарного батальйону в м.Києві. З 11 листопаду служив в 119-му запасному батальйоні в м.Вятці в команді «вольноопределяющихся». 9 січня 1916 р. прибув до Оренбурзької військової школи, яку закінчив 7 червня 1916 р. і отримав військове звання хорунжий.

До 12 жовтня 1916 р. проходив службу в Оренбурзькій військовій школі молодшим офіцером. З 25 жовтня 1916 р. по 29 січня 1917 р. – в Московському ВО в 193-му запасному полку молодшим офіцером роти. З 29 січня по 24 вересня 1917 р. – командиром санітарної команди полку. 24 вересня був відряджений в розпорядження Української Центральної Ради.

Наказом Генерального Секретаріату 7 грудня 1917 р. призначений до 1-го інженерного полку в м.Полтаві молодшим старшиною санітарної сотні. 14 березня 1918 р. – демобілізований. За Гетьманату в армії не служив. На службу до 1-го інженерного полку добровільно знову поступив у грудні 1918 р. З 22 грудня по 17 травня 1919 р. проходив службу півсотенним. Після відсічі південного угрупування військ УНР радянськими військами у квітні 1919 р., разом з частиною перейшов на румунську територію. По поверненню в Україну 21 травня був призначений до 6-го інженерного Запорізького куреня при штабі Запорізької Республіканської дивізії на посаду півсотенного санітарної сотні, на якій був до 18 серпня 1919 р. З 2 листопада по 1 грудня 1919 р. – начальник команди зв’язку.
Після припинення регулярних військових дій Армії УНР в кінці 1919 р., очевидно залишився в м.Старокостянтинові.

Знову до українського війська був мобілізований 9 жовтня 1920 р. і 23 числа призначений на посаду до команди зв’язку штабу 2-ї стрілецької Запорізької бригади молодшим старшиною.

* * *

Під натиском радянських військ 21 листопада 1920 р. Армія УНР перейшла р.Збруч на польську територію де була інтернована до таборів. Особовий склад 1-ї Запорізької дивізії було розташовано в таборі Пикуличі під Перемишлем.
26 грудня поручик Зінченко М.Л. та хорунжий Шпичак Ю.Д. були переведені до старшинської сотні 2-ї стрілецької Запорізької бригади.
В березні 1921 р. частини дивізії були переміщені до табору в м.Вадовиці на півдні Польщі.

Олександр ЛЯШЕВ

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь