Чернігівських селян розстріляли за українську мову

«За останній час історична наука збагатилась багатьма працями,  які висвітлюють соціальні  настрої,  поведінку та опір селянства комуністичному режиму в 1920–1930-х рр.

Колективізація  була  справжньою  громадянською війною, яку радянська держава  нав’язала суспільству, — пише історик В. Васильєв.  Держава намагалася радикально трансформувати одвічний уклад селянського життя. Недивно, що дії влади наштовхнулися на запеклий опір селянства. Його масштаби  характеризують такі цифри: в СРСР протягом 1929 р. у 1307 масових виступах (в основному  проти хлібозаготівель) брали участь 244 тис. селян. В 1930 р. Протии  насильницької колективізації та створення колгоспів виступили 2468 тис. селян. Загальна чисельність масових виступів у цьому році склала 13754. Було зафіксовано 55 збройних повстань.  Ще 176 масових виступів, за оцінками ОДПУ СРСР, мали повстанський характер. Україна  була  серед  регіонів  СРСР,  де  опір  селянства набув масового характеру  та нерідко набирав  форм фізичної, збройної боротьби з діями влади».

З доповідної записки секретно-політичного відділу ОДПУ про форми й динаміку класової боротьби на селі від 15 березня 1931 р. відомо, що 1930 р. в Україні відбулося 4098 масових виступів. Чекісти сигналізували: республіка перетворилася на один з найбільш антирадянських регіонів. У різних її областях спалахнули повстання, що загрожували самому існуванню радянської влади.
Згадаймо чисельне повстання на Павлоградщині у 1930 році.

Не пасла задніх і Чернігівщина.

1930-1933 р. — масовий виступ на Городнянщині під проводом Якима Рябченка, створення повстанської організації на Корюківщині «Партія вільного козацтва», убивства у с. Дягова Менського району голови сільради Самуїла Призанта, секретаря сільради у с. Безуглівка Ніжинського району А. Зашкольного, активістів-колективізаторів М. Півторацького (с. Вертіївка Ніжинського району), П. Рикунича та Ф. Назаренка з Носівки, Д. Лисенка з Борзни та інших сліпих виконавців диявольської волі більшовиків. Проте всі ці масові виступи, на жаль, були хаотичними та стихійними.

Влада намагалася тримати населення у покорі та страху, не дозволяючи селянам навіть висловити непокору.

Ілюстрацією такого явища є справа «української контреволюційної повстанчої організації «Мовісти», що за версією НКВД діяла у північних районах Чернігівщини, зокрема Городнянському у 1932 році.

За даними слідства, чернігівські селяни збиралися на таємні бесіди, де скаржилися одне одному на життя лади. Родзинкою цих зібрань, а також основою для назви чекістами повстанчої групи – «Мовісти», в основному чекісти були не українцями і погано володіли українською мовою, стало те, що селяни на зібраннях розмовляли українською мовою і за деякими даними читали «Кобзаря» Т. Шевченка.  Чи думали вони про повстання чи то були фантазії НКВД невідомо.

За результатами слідства було заарештовано 608 чоловік, з них 23 людини засуджено до розстрілу, більша частини решти обвинувачених засуджено до утримання в ІТЛ — концентраційних таборах, «виправно-трудові табори».

Жорстокі бурі пронеслися над Чернігівщиною. Мов лезом кривавої більшовицької коси стинали людські життя жорстокі 30-ті.

Автор: Олександр ЯСЕНЧУК, м. Чернігів

Книга: “Анатомія селянських повстань: Городнянське повстання 1931 року під проводом Якима Рябченка”.

67 13260208_1084428771629543_3959913083522080322_n

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь