Чернігівській гарнізон. Створення добровольчого полку ім. гетьмана Петра Дорошенка

«Приблизно у середині квітня 1917-го року на політичному овиді Чернігівщини зявилася цікаво постать… Се був звільнений як інвалід (контузія в голову) поручник російської армії Павленко.
У Чернігові була тоді досить огорожена площа з невеличким будинком (літнім), що належала до російського гімнастичного товариства «Сокіл». Сю площу займає Павленко для організації та вправі української сотні, знаходиться одночасно собі помічників телеграфного урядовця Літошка, кулеметника Веремієнка та старшину Хроневича і вивішує оголошення, що відбувається запис до української сотні.
Одного гарного весняного дня Павленко, одягнутий в історичне українське убрання, зібрав увесь свій відділ і після віча проголошено, що ця частина, згідно з постановою полкової ради, віднині має носити імя першого українського імені Петра Дорошенка полку.
Український полк після дефілювання на протязі цілого дня по місту несподівано повернув до касарні (казарми –О.Я.), яка була майже порожня і зайняв її…»

Зі спогадів Романа Бжеського «Згадки з минулого (1916-1921 р.)»

Чернігів – північна твердиня Української держави, місце де творилася історія її війська. Саме тут у березні 1917 року було створено один із перших військових підрозділів української армії – добровольчий полк імені гетьмана Петра Дорошенка.
Як зазначає історик Володимир Бойко 18 (31) березня 1917 р. на Перших Українських зборах у Чернігові пунктом другим було розглянуто питання про заснування окремих добровольчих (охочекомонних) українських полків. Зібрання ідею підтримало.

11 (24) квітня 1917 р. «Черниговская земская газета» вміщує «Відозву до мешканців г. Чернігова й його околиць» за підписом «військовий сотник національного війська України Василь Павленко». Датується вона 2 (15) квітня. Автори документу закликали «незалежно від існуючої регулярної Армії, закласти з вільних людей українську сотню у м. Чернігів».

Відповідно до мемуарів учасника тих подій, українського діяча Романа Бжеського 7 (20) квітня 1917 року біля тисячі військовослужбовців оголосили себе українським добровольчим полком ім. гетьмана Петра Дорошенка.

Саме ця військова частина добряче прислужилася губернському комісару Дмитру Дорошенку, коли той встановлював владу Центральної Ради у Чернігові після жовтневого перевороту у Петербурзі.

Оборонні бої армії УНР під Черніговом 12 січня 1919 року

Стосовно ж географічного маркування, місця цієї славетної події, то полк розміщувався у комплексі гарнізонних будівель на території сучасного Льотного училища. В ті часи казарми, будинки для офіцерів, манеж та полковий храм розміщувалися за межами тогочасного Чернігова.

Окрім цього полку, гарнізон Чернігова у 1917 р. складався з 3-го українського запасного полку (1 200 багнетів) під командуванням В. Янченка та загону «Вільного козацтва» (140 бійців) під командуванням штабс-капітан Корейка. Були ще деякі військові частини, особовий склад яких спочатку вороже ставився до української справи, але пізніше, після утвердження Центральної Ради або перейшов на український бік або дезертирував.

Коли на Чернігівщину почали наступати війська російських більшовиків, то В. Янченко аби запобігти переходу задурманених пропагандою бійців на бік ворога наказав роззброїти запасний полк. Добровольці зі складу полку, у кількості всього 1 старшини та 40 козаків, відбули на фронт до Бахмача. «Вільні козаки» Чернігова також відправили до Бахмача загін у 75 багнетів на чолі з штабс-капітаном Корейкою та поручиком М. Яновим. Інший загін такої ж кількості, на чолі зі штабс-капітаном Борзяківським, залишився для охорони Чернігова, пише історик Я. Тинченко. Ці воїни увійшли до історії Української революції як «Герої Бахмача та Крут».

В часи УНР та Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, ці будівлі зайняли війська 5-го Чернігівського корпусу. Управління корпусу було

Вояки Армії УНР

управлінням округу, а територія округу відповідала території губернії.

Частини корпусу являли собою «українізовані» частини армії Російської імперії ї з колишнім офіцерським кадром.

16 листопада 1918 р. почалося очолене Директорією УНР повстання проти гетьмана Павла Скоропадського. Частина старшин згодилися воювати проти Директорії, вони були направлені до Києва.
По зайнятті Директорією Чернігова начальником корпусу було призначено полковника Володимира Янченка. 12 січня 1919 року, під час наступу московських більшовиків частина бійців перейшла на бік «червоних».

Після оборонних боїв рештки 5-го корпусу, під натиском більшовиків полишили Чернігів і відступили до Києва. Частина була розформована 8 березня 1919 року.

Люди, факти:

Військові підрозділи 5-го Чернігівського корпусу

9-та піша дивізія. Створювалася з 83-ї піхотної дивізії. Під час наступу більшовиків під керівництвом М. Щорса склад дивізії, який нараховував від 200 до 600 вояків при 16 кулеметах брав участь в обороні Чернігова, проте більшовиків було значно більше. Тож воїни відступили спочатку до Козельця, а потім до Києва. Пізніше кадри дивізії було влито до складу 2-го Чорноморського полку.

33-й (25-й) піший Чернігівський полк. Переформований зі складу 329-го піхотного Бузулукського полку. На початку листопада нараховував 70 багнетів. Разом з іншими частинами армії УНР дійшов до столиці, де його було направлено до Золотоноші. Там полк опинився в епіцентрі більшовицького повстання і був знищений.
34-й (26-й) піший Козелецький полк. Переформований зі складу 330-го піхотного Златоустівського полку, на початок осені нараховував 70 козаків. Після залишення Чернігова – відступив до Київа, де його було направлено до Золотоноші. Пізніше козаки полку, як і інших частин, опинилися у складі 2-го Чорноморського полку.

Результат пошуку зображень за запитом "полуботківці"

11 квітня (30 червня) 700 чернігівців вирушили з Чернігова до Києва, де вони стали основою для створення 2-го козацького полку ім. гетьмана Полуботка. На світлині Полуботківці у середмісті Києва.

35-й (27-й) піший Ніжинський полк. Переформований зі складу 331-го піхотного Орського полку. Після постання Директорії нараховував 70 козаків. Полк повторив долю інших частин. Після всіх поневірянь – Київ, Золотоноша, козаки, що залишилися живими були зараховані до 2-го Чорноморського полку.
Існували й військові частини, що не входили до складу полків та дивізій це інженерний курінь та радіо дивізіон.

5-й панцерний дивізіон, колишній 1-й Запорізький панцирний дивізіон, що мав на озброєнні сім броньовиків та 5-а автоколона, що мала у своєму розпорядженні 40 вантажівок, перейшли на бік більшовиків, бо всі козаки та старшини належали до партії Українських соціал-революціонерів (боротьбистів) і відверто симпатизували більшовикам.

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Мітки: , , , , ,

Залишити відповідь