Чернігівська міська дума

“Василь Елланський … у перші дні революції на чернігівській міській вежі почепив національний український прапор… Якось зачепив вірьовкою за гостряк вершка будівлі й виліз на дашок і почепив.”

Зі спогадів Тодося Осьмачки

Лівіше від сучасної Красної площі, там де нині перебуває приміщення Національного банку (вул. Кирпоноса, 16), на початку ХХ ст. містилася міська дума. Як і по всій Російській імперії, зміна влади в Чернігові сталася швидко, майже безболісно. Голова Тимчасового уряду князь Г. Львов водночас звернувся телеграфом до всіх голів губернських земських управ, сповіщаючи, що згідно з ухвалою уряду «виконання обов’язків з управління губерніями» тимчасово покладається на них. Відтак першим губернським комісаром у Чернігові став О. Бакуринський. Паралельно формується комітет громадських організацій, відбуваються збори місцевих українців. Офіційні повідомлення про революційні події привели чернігівську громадськість у стан ейфорії, яка відбилася в численних вітальних телеграмах керівникам демократичної, оновленої Росії. Кожна державна установа, представницькі, в тому числі й станові, органи, товариства та об’єднання поспішали засвідчити свою радість від повалення самодержавства і висловити підтримку революції та її органам, насамперед Тимчасовому урядові, який в очах людей став уособленням перемін на краще.

Тож 9 березня відбулося надзвичайне засідання Чернігівської міської думи на якому Ілля Шраг, беззаперечний лідер чернігівських українців заявив: «Радуюсь і щасливий, що мені довелося дожити до справжніх щасливих днів, коли рухнув старий порядок, коли припинилося гноблення. Мрії збулися. Проголошений лозунг – Установчі збори і демократична республіка – дає впевненість, що всі народи, які населяють Росію, отримають нарешті належне задоволення своїх національних потреб. Народ України буде вільним і рівноправним у родині інших народів, які мешкають у Росії.

Про настрої чернігівських «батьків міста» свідчить і той факт, що Чернігівська міська дума, єдина серед українських губернських центрів, повністю підтримала проголошення Першого універсалу центральної Ради про автономію України у складі Російської імперії.

Відтак Василь Елланський, за спогадами Тодося Осьмачки, який був членом підпільної організації «Братство Самостійників», на початку березня, здійснив патріотичний акт – вперше на Чернігівщині підняв на шпиль міської думи – жовто-блакитний стяг.

Перша ж згадка, про жовто-синій стяг у пресі зявляється у «Чернігівській земській газеті» за 11 квітня 1917 року. 9 квітня 1917 р. чернігівці, після панахиди на могилі письменника Михайла Коцюбинського, учасники траурної церемонії попрямували до міської думи, де їх зустрів і вітав міський голова А. Верзилов. На пожежній башті підняли національний прапор, народ і хор заспівали «ще не вмерла України», «Заповіт» і «Ви жертвою впали в боротьбі роковій». Потому маніфестанти вирушили до будинку Дворянських зібрань де проходив І Чернігівській губернський селянський з’їзд.

 


Люди, факти:

Василь Михайлович Елланський (нар. 12 січня 1894 р. у, м. Козел (нині Михайло-Коцюбинське) Чернігівської губернії в родині священика, помер 4 грудня 1925 р. у м., Харків.) – очільник чернігівського відділення «Братства самостійників», поет, громадсько-політичний діяч, один із керівників Радянської України.

Василь Михайлович навчався у Чернігівській духовній семінарії, очолював Чернігівське відділення «Братства самостійників». У серпні 1914 р. у Спаському соборі в Чернігові юнак-гімназист Роман Бжеський склав присягу на вірність Братству самостійників. Прийняв цю присягу майбутній український Результат пошуку зображень за запитом "Елланський"письменник Аркадій Казка за дорученням Василя Елланського. До речі, саме Василь Елланський залучив до «Братства самостійників» Павла Губенка – майбутнього гумориста Остапа Вишню.
У 1917 р., недавній студент з головою пірнув у революційну роботу: революційні гуртки, товариство «Просвіта», творення української бібліотеки, участь в організації повітового селянського з’їзду. В цей же час «Братство Самостійників» направило його до партії українських есерів, де він мав пропагувати ідею української самостійності. Незабаром Василь Михайлович став головою його Чернігівського губернського комітету. В подальшому В. Елланський продовжив шлях революціонера-підпильника.

Сидів у Лук’янівській в’язниці, брав участь у створенні підпільної друкарні в Одесі, керував повстанням проти гетьмана в Полтаві, під час наступу Денікіна, переховуючись у сторожці на Байковому цвинтарі, керував київським боротьбистським підпіллям.

На початку 20-их років він кинув усі свої сили й енергію на організацію культурного відродження в УРСР. Перший і незмінний редактор урядової газети «Вісті». Заснував і редагував журнали«Всесвіт», «Червоний перець». Певний час був головою колегії Державного видавництва України. Організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників «Гарт». Був, певною мірою, творцем літературного Злету в Україні у 1920-их – поч. 30-х років.

Тяжка недуга серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя. 4 грудня 1925 року Василь Михайлович помер у Харков. Згодом поета було проголошено «буржуазним націоналістом», «бандитом» і посмертно винесено вищу міру покарання.

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Мітки: , , , , , ,

Залишити відповідь