Чернігівська чоловіча гімназія: alma mater багатьох учасників Української революції

«Заняття в гімназії починали о пів до 9-ої години. Коли ми ввійшли до довгого коридору, в якому були розміщені різні кляси, там кипіло життя. Я аж затримався на хвильку, коли побачив таку масу хлопців, бо нас в пансіоні не було й 50, а тут як я прикинув на око, було щонайменше від 200 до 300 хлопців різного віку. Ми ввійшли до нашої кляси, яка називалася «перша А», швиденько зложили в парті наші книжки і зшитки і не встигли ще познайомитися з новими товаришами, як залунав дзвоник. Треба було йти до великої залі, де всі учні збиралися на молитву».

Зі спогадів Миколи Ковалевського «При джерелах боротьби»

Майже відразу за Спаським собором розміщується будівля Чернігівської чоловічої гімназії, тепер приміщення Чернігівського історичного музею ім. Василя Тарновського (вул. Музейна, 4). Тепер довкола неї розкинувся парк, а на початку ХХ ст. між собором та гімназією простиралася Гімназійна площа.

Будівля Чернігівської гімназії має цікаву історію, у 1804 – 1805 рр. на території Дитинця за проектом архітектора А. Захарова було споруджено триповерховий будинок губернатора у стилі російського класицизму. Це була одна з найкрасивіших цивільних споруд Чернігова. Проте у 1821 р. губернатор переніс свою резиденцію на Застриження, а сюди перебазувалася класична чоловіча гімназія.

Результат пошуку зображень за запитом "Чернігівська чоловіча гімназія"

Згідно з розпорядженням дирекції, в гімназії мали право навчатися діти як багатих, так і бідних. Однак за парту сіли діти чиновників, військових, купців, заможних міщан.

На початку XX cт. у Чернігівській гімназії починає діяти нелегальний гурток учнівської молоді, який стоїть на загальноросійських народницьких засадах. З часом співпраця з російськими революційними організаціями почала зходити нанівець, а навпаки почала зростати значення власних українських ідей. В ті часи лідерами та організаторами стали гімназисти-патріоти: Сергій Устименко, Микола Ковалевський, Бельмас, Микола Шраг та інші. У рамках діяльності українського гуртка, хлопці займаються самоосвітою, читаючи українські книги, зокрема, й нелегальні, отриманні з-за кордону, з Галичини, провадять українську агітацію, налагоджують контакти зі старшими українцями.

Також у гімназії діяв загін скавтів, створений близько 1910 р. На чолі його був гімназист В. Олесь, який пізніше загинув під час боїв з більшовиками. У березні 1917 р. у Чернігові було створено 1-ий український скавтський загін, який розташовувався при Чернігівській гімназії, а фінансування отримував від Чернігівських губернських земських зборів. Отаманом Першого Чернігівського загону пластунів було обрано Василю Плюща, який пізніше керував Українською юнацькою спілкою в Чернігові, організацією, створеною з ініціативи таємного «Братства самостійників», про що розповідає у своїх спогадах Р. Бжеський.

Прикметно, як згадує Василь Плющ, чернігівські пластуни віталися девізом «Будь готовий!», а у відповідь лунало «Завжди готовий!», у значенні – «служити» Україні.

З плеяди забутих чернігівців. Василь Плющ — лікар, історик, скаут

Прапор пластового загону був чотирикутній на великій палиці, шовковий синьо-жовтий з написом назви організації «Перший Український Загін Бой-Скавтів м. Чернігова» з тризубом посередині та з великою лілією біля палиці. Володіння українською мовою, знання української історії, літератури були обов’язкові для кожного скавта. До вправ належали виклади із зазначенням дисциплін, гутірки на різні історичні та літературні теми, читання творів, так зв. “суди” над історичними та літературними героями. Були спеціяльні проби з мови, історії, літератури».

Симон Петлюра та гетьман Павло Скоропадський, приділяли велику увагу розвитку Пласту, тому у 1918 р. чернігівський загін налічував близько 100 активістів.

Тож і не дивно, що з покоління гімназистів, що навчалися наприкінці XIX – на поч. XX ст. вийшла ціла плеяда майбутніх учасників Української Революції, зокрема Марко Ганжа – підполковник армії УНР, Петро Ганжа – командир дивізії армії УНР, Аркадій Валійський – генерал-хорунжий армії УНР, Роман Бжеський – український державний діяч доби, Микола Шраг – науковець, товариш (заступник) голови Центральної Ради, Васи́ль Мура́шко – військовий пілот, останній начальник Управління Повітряного Флоту УНР, Микола Пилипенко – полковник армії УНР, Юрій Меженко (Іванов) – книгознавець та літературний критик, керівник Головної книжкової палати УНР, Геннадій Імшенецький – член і організатор молодої громади, Сергій Устименко – один із лідерів українського гуртка в Чернігівській гімназії, Микола Ковалевський – міністр земельних справ УНР, Василь Плющ – відомий лікар, історик, отаман чернігівського пластового куреня, Микола Могилянський адвокат, письменник і видавець та інші.

До Другої світової війни в будинку містився історичний музей. У серпні 1941 р. згорів у полум’ї, загинуло багато експонатів. З 1979 р. – сюди знову переїхав історичний музей.

М. Шраг. Портрет із альбома М. Жука

Люди, факти:

Микола Ілліч Шраг (нар. 8 квітня 1894 р. у Чернігові, помер 2 лютого 1970 р., м. Львів, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45) – заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918 рр.), економіст і громадсько-політичний діяч.

Народився у родині юриста і громадського діяа Іллі Шрага. Закінчив юридичний факультет Московського університету. З 1917 р. – заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки. 26. 04. 1918 р. – призначений представником Уряду УНР при Уряді Королівства Іспанія. З 1919 р. – радник української дипломатичної місії в Будапешті, 1920 – 1924 рр. – перебував у Відні.

У 1924 р. повернувся до СРСР. У 1930 р. заарештований радянською владою. 1945 р. скерований у Львівську область, сектор водного планування, за сумісництвом – викладач у ВНЗ Львова та Харкова. У 1952 р. році закінчив Львівський торгово-економічний інститут.

Займає посади завідувача кафедри, отримує науковий ступінь доцента, професора кафедри економіки і організації галузевої промисловості Львівського політехнічного інституту. Автор близько 50 наукових праць про формування, теоретичне обґрунтування та розвиток промислових комплексів. Член наукової ради з економічних проблем в Інституті економіки АН СРСР.

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Мітки: , , ,

Залишити відповідь