Будинок губернського земства і Красна площа

«Головою губерніальної земської управи був обраний колишній її голова О. Свічин, місцевий дідич, дуже поступова й всіма шанована людина, щирий приятель українства, особистий друг старого Шрага».

(Зі спогадів Дмитра Дорошенка «Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 рр.)»

На північ від Валу, якщо рухатися Проспектом Миру, можна дістатися Красної площі — адміністративного та культурного центру Чернігові. Над Красною Площею височіє одна з найкрасивіших будівель – губеренського земства, зараз це будівля Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Т. Шевченка, 7).

Одним із центрів керівництва Чернігівською губернією в часи Української Народної Республіки було губернське земство. У квітні 1917 р., згідно розпорядження Тимчасового уряду, до складу земства було кооптовано губернський виконавчий комітет представників громадських організацій на чолі з І. Шрагом. На відміну від губернських комітетів решти України, на чолі чернігівського стали авторитетні, поважні прихильники української ідеї.

Олександр Свєчин

Під їх впливом, навіть Олександр Свєчин, якого обрали у травні 1917 р. головою Чернігівського губернського земства, і який ніколи не був політичним українофілом, повністю підтримав курс на зміну політичного устрою та надання Україні автономії. 15 червня Свєчин очолив управу, а вже через 1,5 місяці надіслав телеграму до Санкт-Петербургу з повідомленням про вихід з партії «Народна воля», де перебував впродовж четверті століття, через вороже ставлення її керівництва до українського питання, «яке йде врозріз із моїми політичними переконаннями».

Упродовж 1917 – 1918 рр. він на добровільних засадах виконував обов’язки керівника губернського земства, головуючи на різних нарадах, відкриваючи різноманітні заходи, тощо. Після революції Олександр Свечин через Крим емігрував до Франції. Помер у передмісті Парижа у 1929 році.

Поруч із будинком земства розкинулась Красна площа, місце постійних віче, мітингів та маніфестацій. Про ті буремні події оповідають фотографії викладача Мойсея Шамбона, у яких він відобразив не тільки краєвиди Чернігова але й перебіг Української Революції. Покинувши у 1918 р. Чернігів, Шамбон з родиною дістався на батьківщину до Франції.

По дорозі він втратив майже все майно, вдалося привезти тільки документи, гроші і родинний фотоальбом (понад 200 фотографій, серед них є й світлини Чернігова початку Української Революції).

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”

О. Рахно останній голова Чернігівської губернської земської управи О. Є. Свєчин

мітинг на красній площі м. Чернігова. 1917 р. Автор М. Шамбон. З колекції Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського.

Мітки: , , , , , , ,

Залишити відповідь