Будинок Дворянських зібрань місце де вперше публічно виконано Державний гімн України

«Одиноким легальним виявом українського життя (в Чернігові – О. Я.) були концерти хору під орудою О. Приходька. Шевченківський концерт (до якого національний хор готувався ще перед революцією, але так трапилося, що він відбувся зі спізненням) пройшов надзвичайно урочисто і тоді вперше пролунав прилюдно у концертовій залі великого «дворянського зібрання» гімн «Ще не вмерла» і викликав надзвичайний ентузіязм, а у багатьох навіть сльози радості».

(Зі спогадів Романа Бжеського «Згадки з минулого (1916-1921 р.)»

На Чернігівському Валу, який омиває красуня-Десна, на початку ХХ ст. височів будинок Дворянських зібрань. Його споруджено у 1870 р. за проектом архітектора Д. Єфімова. У актовій залі будівлі неодноразово відбувалися важливі для міста події: з’їзди, урочистості та засідання, зокрема саме тут 8-10 червня 1917 р. проходив Губернський український з’їзд, розміщувався осідок відтвореного товариства «Просвіти», а Василь Елланський створив українську книгозбірню.

Результат пошуку зображень за запитом "євген онацький"

Євген Онацький

Про атмосферу тих часів розповідає «Чернігівська земська газета», на шпальтах якої повністю відтворено перебіг Губернського українського з’їзду – унікального явища Української Революції, коли вперше за багато століть зібралися представники місцевого люду, щоб обговорити свої національні проблеми. З’їзд, як і інші революційні мітинги, збори, розпочався з виконання хором «Заповіту» Т. Шевченка та гімну «Ще не вмерла Україна» під час якого всі присутні в залі встали. Після цього головою було обрано І. Шрага, а його товаришами (заступниками) обрали Т. Осадчого, І. Коновала, Г. Одинця, а функції писарів в виконували Устименко, Ведмідь і Маркович.

Зі словом вітання до присутніх звернувся представник Центральної Ради Євген Онацький, потому розпочалися дискусії.

Одним із дискусійних питань стала організація українського війська. З палкими промовами із закликами розпочати його організацію виступали Василь Павленко – організатор Першого добровольчого українського батальйону ім. П. Дорошенка, учасники зїзду – лікар Василь Басилевич, священик Григорій Полуботко, громадський діяі Василь Елланський. Проте, загальна спрямовуюча ідеологія соціалістів із Центральної Ради не дозволяла українській державі мати сильне військо.

І все ж, значення З’їзду було надзвичайно великим. Його делегати підтримали ідею автономії України, з якою тоді виступали лідери Центральної Ради, хоча й лунали голоси за незалежність.

Чернігівець Дмитро Країнський залишив спогади, у яких розповів у що перетворився колись пишний будинок Дворянських зібрань під владою більшовиків у 1919 році. «Чудовий колись зал Дворянських зібрань перетворився гидкий хлів. Оголені стіни, місцями пожовтіли, де колись були розвішані портрети царських осіб і предводителів дворянства, були завішані висохлими від часу і почорнілими гірляндами із соснових віток, залишеними після якогось мітингу. На місці портрета Государя Імператора, по непорозумінню, певно, красувався портрет Шевченка, утопаючого в таких же почорнілих та сірих від пилюки і місцями обірваних гірлянд. Паркетну підлогу, колись блискуча від чистоти при яскравому електричному освітленні, тепер покривав шар прилиплої від брудних чобіт пилюки, як це буває у волосних правліннях. При танцях ця грязюка перетворювалася на пил, застилаючи і без того тьмяне світло електрики густою пеленою. В залі була напівтемрява. Внаслідок перевантаження станції електрика горіла наполовину і ледь освітлювала величезний, у два світла, зал».

Споруда була зруйнована під час бомбардувань у серпні 1941 р.

Люди, факти:

Павленко Василь Артемович (нар. у Чернігові, 1894 р. – помер після 1957 р., місце смерті невідоме). Закінчив учительську семінарію. Учасник Першої світової війни, декілька разів був поранений і контужений. Звільнений з військової служби у 1916 р. як інвалід першої групи у чині поручика. Активний учасник українського військового руху навесні 1917 р. у Чернігові.

Його дії викликали незадоволення як місцевої, так і київської влади. 11 липня 1917 р. за розпорядженням генерального секретаря внутрішніх справ В. Винниченка його було заарештовано. Протримавши декілька місяців у київській в’язниці, його відпустили, проте В. Павленко більше ніколи не брав участі у громадських справах.
У подальшому під прізвищем Чарівний-Павленко вчителював. Двічі заарештовувався: вперше у 1937 р. на посаді завуча школи у с. Півці; вдруге після 10-ти річного ув’язнення в таборі на Далекому Сході у 1949 р. в Чернігові, де працював звичайним робітником.

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Мітки: , , , , ,

Залишити відповідь