Будинок Дворянських зібрань місце де вперше прилюдно було виконано Державний гімн України

«Одиноким легальним виявом українського життя (в Чернігові – О. Я.) були концерти хору під орудою О. Приходька. Шевченківський концерт (до якого національний хор готувався ще перед революцією, але так трапилося, що він відбувся зі спізненням) пройшов надзвичайно урочисто і тоді вперше пролунав прилюдно у концертовій залі великого «дворянського зібрання» гімн «Ще не вмерла» і викликав надзвичайний ентузіязм, а у багатьох навіть сльози радості».

(Зі спогадів Романа Бжеського «Згадки з минулого (1916-1921 р.)»

На Чернігівському Валу, який омиває красуня-Десна, на початку ХХ ст. височів будинок Дворянських зібрань. Його споруджено у 1870 р. за проектом архітектора Д. Єфімова. У актовій залі будівлі неодноразово відбувалися важливі для міста події: з’їзди, урочистості та засідання, зокрема саме тут 8-10 червня 1917 р. проходив Губернський український з’їзд, розміщувався осідок відтвореного товариства «Просвіти», а Василь Елланський створив українську книгозбірню.

Про атмосферу тих часів розповідає «Чернігівська земська газета», на шпальтах якої повністю відтворено перебіг Губернського українського з’їзду – унікального явища Української Революції, коли вперше за багато століть зібралися представники місцевого люду, щоб обговорити свої національні проблеми. З’їзд, як і інші революційні мітинги, збори, розпочався з виконання хором «Заповіту» Т. Шевченка та гімну «Ще не вмерла Україна» під час якого всі присутні в залі встали. Після цього головою було обрано І. Шрага, а його товаришами (заступниками) обрали Т. Осадчого, І. Коновала, Г. Одинця, а функції писарів в виконували Устименко, Ведмідь і Маркович.

Зі словом вітання до присутніх звернувся представник Центральної Ради Євген Онацький, потому розпочалися дискусії.

Одним із дискусійних питань стала організація українського війська. З палкими промовами із закликами розпочати його організацію виступали Василь Павленко – організатор Першого добровольчого українського батальйону ім. П. Дорошенка, учасники зїзду – лікар Василь Басилевич, священик Григорій Полуботко, громадський діяі Василь Елланський. Проте, загальна спрямовуюча ідеологія соціалістів із Центральної Ради не дозволяла українській державі мати сильне військо.

І все ж, значення Зїзду було надзвичайно великим. Його делегати підтримали ідею автономії України, з якою тоді виступали лідери Центральної Ради, хоча й лунали голоси за незалежність.

Чернігівець Дмитро Країнський залишив спогади, у яких розповів у що перетворився колись пишний будинок Дворянських зібрань під владою більшовиків у 1919 році. «Чудовий колись зал Дворянських зібрань перетворився гидкий хлів. Оголені стіни, місцями пожовтіли, де колись були розвішані портрети царських осіб і предводителів дворянства, були завішані висохлими від часу і почорнілими гірляндами із соснових віток, залишеними після якогось мітингу. На місці портрета Государя Імператора, по непорозумінню, певно, красувався портрет Шевченка, утопаючого в таких же почорнілих та сірих від пилюки і місцями обірваних гірлянд. Паркетна підлога, колись блискуча від чистоти при яскравому електричному освітленні, тепер був покритий шаром прилиплою від брудних чобіт пилюкою, як це буває у волосних правліннях. При танцях ця грязюка перетворювалася на пил, застилаючи і без того тьмяне світло електрики густою пеленою. В залі була напівтемрява. Внаслідок перевантаження станції електрика горіла наполовину і ледь освітлювала величезний, у два світла, зал».

Споруда була зруйнована під час бомбардувань у серпні 1941 р.

Люди, факти:

Павленко Василь Артемович (нар. у Чернігові, 1894 р. – помер після 1957 р., місце смерті невідоме). Закінчив учительську семінарію. Учасник Першої світової війни, декілька разів був поранений і контужений. Звільнений з військової служби у 1916 р. як інвалід першої групи у чині поручика. Активний учасник українського військового руху навесні 1917 р. у Чернігові.

Його дії викликали незадоволення як місцевої, так і київської влади. 11 липня 1917 р. за розпорядженням генерального секретаря внутрішніх справ В. Винниченка його було заарештовано. Протримавши декілька місяців у київській в’язниці, його відпустили, проте В. Павленко більше ніколи не брав участі у громадських справах.
У подальшому під прізвищем Чарівний-Павленко вчителював. Двічі заарештовувався: вперше у 1937 р. на посаді завуча школи у с. Півці; вдруге після 10-ти річного ув’язнення в таборі на Далекому Сході у 1949 р. в Чернігові, де працював звичайним робітником.

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, Фундації “Вільні Люди”, Сіверського інституту регіональних досліджень та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Мітки: , , ,

Залишити відповідь