Борис Чміль: у боротьбі з червоними та білими окупантами

Із сотень та тисяч чернігівців, що будували незалежну країну під час Української Революції 1917-1921 рр., ми пам’ятаємо небагатьох, і тим більше приємно, повертати чернігівцям наших героїв із книги забуття, стимулювати істориків до все нових і нових пошуків.

Отож, згадаймо. Чміль Борис Федорович – український військовий діяч, полковник Дієвої Армії Української Народної Республіки.
Народився, майбутній старшина, у м. Чернігові, у 1888 р., на жаль, точну дату ще належить з’ясувати. Останнє звання у Російській імператорській армії – штабс-капітан.

У 1918 р. служить старшиною для доручень начальника Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом – Армії Української Держави гетьмана Скоропадського. Наприкінці 1918 – у січні 1919 р. – командир 35-го пішого Кременчуцького полку Дієвої армії УНР, військове звання – сотник.
Навесні 1919 р. помічник командира Рибницького полку, який був сформований із бесарабських повстанців. До відома читачів, Рибниця нині місто на території Молдови (яке фактично входить до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки), розташоване на Поділлі (на лівому березі Дністра — українсько-румунському етнічному прикордонні).

З 11 червня 1919 р. даний полк увійшов до складу 9-го Стрілецького полку 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. Восени 1919 р. командир 9-го Стрілецького полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР.

За цей період часу, бере участь у наступі військ УНР на Одесу під командування майбутнього генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука, який до речі, навчався Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька. Пізніше, бере участь в оборонних боях, захищаючи столицю УНР – Камянець-Подільській. Таким чином військовий, зустрівся в боях з червоними та білими російськими військами, що в той час, намагалися захопити Україну, під час відступу схрещували шаблі його козаки й з махновцями.

З 18 лютого 1920 р. командир 1-го куреня 1-ї стрілецької дивізії Армії УНР (згодом 46-й курінь 6-ї Січової дивізії), який формувався у Бресті-Литовському. 8 травня 1920 р. командир 19-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.
25 липня 1920 р. йому було присвоєно звання полковника армії УНР.

З 1923 р. жив на еміграції у Франції, в Ліоні. Подальша доля невідома.

Памятаймо!

Олександр Ясенчук, публікацію підготовлено в рамках проекту «Чернігів – місто УНР», який реалізує БФ «ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ!» за сприяння Чернігівської міської ради, історичного клубу «Холодний Яр», Сіверського інституту регіональних досліджень та Фундації «Вільні Люди».

Джерела:
Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 157–158 с. ISBN 966-8201-26-4
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 65; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С 31;
Окремий Стрілецький Запорізький Курінь в Галичині//Аітопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 12. — С 10-12;

Мітки: , , , , , , , , , ,

Залишити відповідь