Історія створення сосницького театру

Як відомо з історичних джерел, Сосницьке повітове дворянство, не було однорідним. Найбагатші дворяни на зиму виїжджали в Москву, Петербург або Київ, а дехто і в Париж, де прогулювали гроші, нажиті на поті і крові трудящих.

Менш забезпечені дворяни залишалися у повіті. Для них у Сосниці був відкритий дворянський клуб. У цьому клубі влаштовувалися буйні п’янки, гра в карти, коли одні вигравали, а інші — програвали. Були випадки, коли ті, що програвали, стрілялись або труїлись.

Чернігівський губернатор неодноразово висловлював своє незадоволення дворянським клубом. Предводитель Сосницького повітового дворянства граф Мусін- Пушкін вирішив побудувати в Сосниці літній театр.

У травні 1902 року Сосницький повітовий комітет попечительства про народну тверезість з ініціативи графа порушує клопотання перед губернатором про виділення в Сосниці місця для будівництва “літнього народного театру”.
Літній театр було побудовано. Це був наспіх зроблений з дощок будинок, що нагадував собою більше великий сарай, ніж театр.

Незабаром дощаний театр розібрали, і був зведений дерев’яний театр з великим залом, балконами, просторою сценою.

Ініціатором створення при театрі трупи самодіяльних акторів був бухгалтер земської управи Бєловський. Ставили в основному п’єси розважального характеру.

В Сосницькому краєзнавчому музеї ім. Ю. Виноградського зберігаються фотографії, на яких ми можемо бачити і сам театр, і його драматичний колектив. У колектив акторів також входив молодий Сашко Довженко, можливо, участь в театрі і привела пізніше О.П.Довженка в кіно. Після Жовтневої революції театр став місцем проведення мітингів, з’їздів Рад, концертів. Створилась трупа самодіяльних акторів, здебільшого з трудової молоді. Ставились п’єси українських і російських драматургів.

У 1938 році на Всесоюзному огляді художньої самодіяльності за постановку п’єси Гусєва “Слава” (режисер Гончаров) Сосницькому театру було присвоєно високе звання народного. З самодіяльних стали професіональними акторами народні артисти УРСР Іван Сикало і Петро Рутинський (Гудзь), заслужений артист Микола Слов’янський, соліст ансамблю пісні і танцю одного з воєнних округів Іван Соломко.

Але, на жаль, театр, яким можна було б пишатися нам зараз, не зберігся до наших днів. Під час Великої Вітчизняної війни німці його спалили. В музеї зберігається фотографія, на якій видно зруйнований театр.

Тетяна Запорожець, старший науковий працівник Сосницького краєзнавчого музею імені Юрія Виноградського. “Вісті Сосниччини”, 28 липня 2008 року.

Мітки: , ,

Залишити відповідь